Події минулого тижня показали: в Україні з'явився другий об'єднуючий країну фактор. Якщо першим стала війна і необхідність протистояти агресору, то другим - Надія Савченко.
Мітинги в її підтримку хвилею прокотилися по всій Україні. УМиколаєві близько 300 осіб пройшлися маршем по головній вулиці міста, Соборній, з плакатами «Свободу Надії Савченко», «Мир - з Надією, пекло - з Путіним», «Надія - жива», «#FreeSavchenko».
Кілька днів поспіль близько двох сотень людей виходили в центр Дніпропетровська, щоб підтримати Надію.
Щоденними стали акції і в Запоріжжі. Починаючи з 6 березня люди виходять на площу. Причому з кожним днем число людей стає все більше. А недавно рух за звільнення Савченко підтримав і ряд депутатів обласної та міської ради.
У Кривому Розі акція на підтримку Наді була нечисленною - не більше 50 осіб. Зате небайдужі громадяни не церемонилися в оцінках того, що відбувається. "Путін, руки геть від Надії!", "Путін, ти сцікло: воюєш із жінками!" - з такими плакатами криворіжці пройшлися по 95 кварталу Кривого Рогу.
У Маріуполі мітинг з нагоди Дня народження Тараса Шевченка плавно переріс в акцію на підтримку Савченко. Правда, відразу стало зрозуміло, хто прийшов за рознарядкою, а хто - за покликом серця. На акцію в підтримку Надії залишилися не всі. Але зате говорили дуже щиро, а в кінці вишикувалися в живий ланцюг.
Але далеко не скрізь все проходило так мирно. Події минулого тижня наочно продемонстрували, що може статися в країні в разі, якщо Надія Савченко залишиться за гратами, або, не дай Бог, помре. Це може стати тим детонатором, який, як і відмова від євроінтеграції в 2014-му, призведе до нового соціального вибуху. А деякі політики навіть не виключають початку повномасштабних військових дій.
З цим неважко погодитися, якщо спостерігати, як радикалізувалися акції на підтримку Надії.
У Києві кілька днів поспіль громили посольство РФ, закидали яйцями, а потім і коктейлями Молотова.
В Одесі 9 березня розпочався цілий марафон на захист Савченко. Спочатку все було мирно. Але ближче до обіду одесити влаштували справжній переполох під консульством РФ. Люди вишикувалися з банерами і били палицями по цистернах, символізуючи українську революцію. Потім активісти почали закидати консульство і поліцейських, які його охороняли, яйцями. Один з ультраправих активістів облив ворота консульства червоною фарбою. Завершилася акція бійкою з поліцією, яка прибула наводити порядок. В цей же час біля пам'ятника Дюку одесити взагалі погрожували знищити Росію, якщо та знищить Надю.
І у Львові акції в підтримку Надії Савченко починалися мирно. "Вся наша влада не варта однієї Надії!", "Вона страждає за кожного з нас!", "Надійко, рідненька, живи!" - з такими плакатами під пам'ятником Шевченка зібралися львів'яни 6 березня. Однак вже до 9 березня протест сильно радикалізувався. Близько 200 учасників протесту прийшли до будівлі Генконсульства РФ у Львові, де зірвали і спалили прапор Росії, після чого закидали консульство димовими шашками. Мабуть, працівники консульства дуже серйозно поставилися до загрози - і до цього дня над консульством не підняли російський триколор. Також не зривають зі стін і образливі листівки на адресу Путіна.
6 березня в Тернополі пройшда акція з вимогою звільнити Надію Савченко. «Ця акція буде продовжуватися до моменту звільнення Надії. По мірі можливості я й інші активісти, які будуть підтримувати у цьому питанні, будуть приходити кожного дня на 12 годину, щоб шляхом мовчазної акції вимагати звільнення Надії Савченко і говорити про те, що ця проблема залишається не вирішеною», – зазначив організатор акції в Тернополі Володимир Малишевський.
Поки тільки необразливо жартували харківські азовці. Більше сотні активістів ЦК "Азов" прийшли під консульство Росії в Харкові, де запропонували дипмісії незвичайну угоду. Азовці намалювали графіті навпроти консульства з пропозицією обміняти Надю на Гепу (прізвисько мера Геннадія Кернеса). Поки що жартували, але хтозна, у що може перерости їх гумор в разі трагічного розвитку подій.
Акції протестів, які відбулися не тільки в Україні, але і в ряді міст Російської Федерації, безумовно, не могли ні налякати Кремль, ні вплинути на логіку його рішень. Однак непоміченими не залишилися.
На думку аналітика тижневика "Дзеркало тижня" Сергія Рахманіна, Путін сьогодні розуміє, що Надія в Росії - це дуже небезпечна проблема для Росії. А ось Надія в Україні - це проблема вже не для нього, а для Порошенка. Ось чому, за інформацією джерел "Дзеркала тижня", Путін дав обіцянку Ангелі Меркель повернути Надію Савченко в Україні. Але, можливо, він ще не знає, що погодився повернути країні не просто Надю, а нового лідера, можливо навіть, майбутнього президента України.
Її ім'я, звичайно, будуть намагатися використовувати. І треба сказати, що як мінімум один раз у кого-то це вже вийшло. Ми говоримо про так званий закон Савченко, за яким рік у СІЗО прирівнюється до двох років в'язниці. В результаті такого непродуманого рішення вже опинилися на волі і педофіл Шеккерлі, і суддя Зварич і тисячі інших "поважних" персон, на руках яких - кров людська. Але ж хтось же підказав Савченко ідею, напоумив, і протягнув закон через парламент. Цей хтось, ймовірно, впевнений, що зможе повторювати такі фокуси і далі, безсоромно експлуатуючи імідж Савченко.
Але щось підказує, що люди, які роблять на це ставку і навперебій вже зараз пропонують льотчиці то пост міністра оборони, то пост прем'єра, то майбутнє президентство, трохи недооцінюють характер Надії.
Савченко демонструє залізну волю, упертість і неймовірну любов до своєї країни. Якраз ті якості, яких так не вистачає нинішньому політикуму.
Було б дуже цікаво подивитися, як буде з нею намагатися "домовлятися" Коломойський про Укрнафту, або Ахметов - про преференції для ДТЕК.
Які аргументи в розміні країни можна запропонувати людині, яка в боротьбі за Україну поставила на кін своє життя?
Жінка-воїн на чолі державної машини - страшний сон всіх, хто продовжує годуватися у стійла, істерично підгортаючи останній крихти колись багатого українського пирога.
Здається, у Надії є всі шанси не тільки перемогти на виборах і здійснити цей "сон", а й стати головним двигуном українського прориву. Якщо тільки вона не дасть втягнути себе в брудні політичні ігрища до початку плебісциту.