Тернопільський народний драматичний театр-студія "Сузір'я", який у 2002 році заснував заслужений діяч мистецтв України, знаний режисер Орест Савка, працює без власного приміщення. Репетиції проводяться в історико-меморіальному музеї політв'язнів.
Як розповідає режисер, раніше репетиції проводили також в Інституті національного відродження імені Ігоря Ґерети, що поряд із музеєм, але там із зими тривають ремонтні роботи. Після затоплення музею політв’язнів в приміщенні цього інституту зберігається частина костюмів і реквізитів театру. «Поки що репетиції тривають у кімнаті музею. Якщо гарна погода, працюємо в дворі», – каже Орест Савка.
За 14 років роботи колектив змінювався. До нього увійшли багато нових аматорів. До речі, у театрі досі грають декілька акторів, які свій шлях у "Сузір'ї" почали з першої вистави театру. «Основний частина – це 30 чоловік. Це люди, які, без сумніву, ніколи не залишать наш театр. У виставі «Сотниківна», де є масові сцени, грають до 40 осіб. Я шукаю людей, які мають талант. Знаєте, скільки людей є талановитих, але вони не працюють у професійних театрах, бо так склалася доля», – зазначає режисер.
Нещодавно в рамках обласного конкурсу імені Леся Курбаса театр зіграв виставу «Мати-наймичка». «Цю виставу поставили минулого року і присвятили її до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. У цій виставі задіяно 11 акторів. Шевченківські дні закінчуються в травні і ми хочемо зіграти її у Тернопільському академічному театрі імені Т. Шевченка, якщо домовимося»,– каже Орест Савка.
Головною проблемою театру режисер вважає те, що колектив досі працює без сцени. "Нам потрібна сцена, щоб ми мали, де зіграти 3-4 прогонних репетицій і прем’єрні вистави. А після прем’єри покажемо виставу в школах, технікумах, районах. Це не означає, що хочемо мати свою власну сцену і зал. Просто в кімнаті складно проводити репетиції. Треба, щоб актори освоїли, осягнули сцену", – зазначає Орест Савка. – "Нас зі шляху ніхто не зіб’є. Які би там не ставалися негаразди, це вже колектив, який пройшов вогонь і воду. Але хочемо, щоб хтось приділив йому увагу, бо він дійсно заслуговує на це".