А що Ви робите з лампочкою, яка перегоріла? Чи з термометром, який розбився? У більшості випадків такого роду відходи просто викидають разом з іншим непотребом в урни для сміття.
Хоча вони рахуються небезпечними і потребують спеціальної утилізації. От тільки хто цим займається, намагались з’ясувати журналісти «Номер один».
Ртуть - у міську раду?
Дивно, але чимало людей колись вірили у те, що ртуть можна продати за ціною золота, тому зберігали її навіть роками. Так, вона дійсно має немалу ціну, от тільки продати її пересічному громадянину фактично не реально. А тримати ртуть вдома у відкритому вигляді не варто – вона небезпечна.
Тому якщо у вас є розбиті ртутні термометри або інші ємності із ртуттю – саме час їх позбутися. Здати «рідке срібло» можна, як виявилось, у міську раду Тернополя.
– Головне - мати з собою паспорт, бо від мешканців не Тернополя, ми градусників не приймаємо, – наголошує заступник начальника міського управління надзвичайних ситуацій Андрій Поліщук.
Іншими словами, якщо у вас немає прописки, то доведеться просити місцевих знайомих або родичів, аби здали небезпечну речовину за призначенням, або ж відвозити її до себе на батьківщину.
Розбитий ртутний термометр потрібно помістити в скляну банку, залити водою або марганцівкою, щільно закрити кришкою та доставити за адресою: м. Тернопіль, бульвар Шевченка,1 (4 поверх).
Цікаво, що на офіційному сайті про таке розширення діяльності міська рада не повідомляла. Речник міського голови Катерина Калуш наголосила нам у телефонній розмові, що такі «новації» у них віднедавна, тому, можливо, люди про це не знають.
Хоча зараз стають все більш популярними електронні термометри, люди й надалі (за звичкою чи більше довіряють) купують ртутні. Тому випадки «витікання» «рідкого срібла» у квартирі трапляються часто.
Лампочки - на «Оріон»
Ртуть є не лише в термометрах, а й у лампочках, тому їх також не можна просто викидати в урну. В Тернополі збирає відпрацьовані енергозберігаючі лампи ПП «Екоцентр Плюс» – спеціалізоване підприємство, що отримало відповідну ліцензію на проведення операцій з небезпечними відходами.
Донедавна це ПП мало певні труднощі з транспортуванням лампочок, позаяк раніше відвозило їх на Микитівський ртутний завод у Горлівку, що на Донеччині, який був розбитий під час бойових дій. Однак директор «Екоцентр Плюс» Андрій Дуда каже, що вони мають інші «точки» збуту лампочок по Україні, тому й надалі мають можливість приймати їх від громадян.
Перед тим, як везти лампочки на «Оріон», слід зателефонувати до працівників ПП, їх часто не буває на місці, адже збирають «відходи» по всій області (тел. 26-82-76, 28-73-96, (097)755-87-52, (067)961-28-78).
До речі, утилізація – це недешева послуга. Одну-дві лампочки підприємство ще може приймати задарма, а от великі партії, приміром від фірм, беруть за гроші. Ціни пан Андрій нам не назвав. Каже, що все залежить від об’єму та домовленостей.
З батарейками простіше
Батарейки теж просто викидати не можна. Не дарма на кожній із них є зображення перекресленого контейнера. Акумулятори містять важкі метали: цинк, марганець, кадмій, нікель, ртуть. Німецькі вчені дослідили, одна пальчикова батарейка здатна отруїти хімічними сполуками та важкими металами ґрунт у радіусі 17-ти метрів. Потрапляючи у сміття, шкідливі речовини проникають у землю та воду, що негативно відбивається на екології.
На щастя, позбутись непотрібних батарейок у Тернополі є де. Система «збуту» доволі розпорошена, однак існує. Так є, як мінімум, три основні пункти прийому. Зокрема: магазин «Патріот», магазини мережі Watsons і заправки WOG.
До речі, минулого року в рамках еко-проекту «Здай батарейку – врятуй життя» у Тернополі встановили спеціальні контейнери для збору батарейок. Зараз у місті є п'ять таких контейнерів. Вони розташовані на зупинці «Центр» біля "Зеленої церкви", на "Дружбі" на зупинці «вул. Гетьмана Мазепи», на "Сонячному" на зупинці «вул. 15 Квітня", на "Східному" на зупинці «14-а школа» та на зупинці "Бібліотека для молоді", що на "Новому Світі".
Після того, як контейнер повністю заповнять батарейками, організатори проекту їх здають на львівський завод, який займається утилізацією.
Контейнери також мають спеціальну еко-шкалу, крізь прозорі віконця видно, наскільки контейнер заповнений, а крім того, можна побачити, скільки дерев, ґрунту та води вдалося зберегти чистими.
«Золота» екологія
Насправді, найбільша проблема в утилізації шкідливих відходів – це відсутність системного підходу до її вирішення. Ті тернополяни, які усвідомлюють, що, приміром, ту ж ртутну лампочку не можна викидати просто в урну, не завжди мають час везти її з одного кінця міста в інший. Така ж ситуація з батарейками та градусниками. Екологія має бути «доступною». У нас же, щоб виконати свій обов’язок перед природою, потрібно прикласти немалі зусилля.
Величезний крок уперед, приміром, зробила влада Києва. У столиці планують встановити 140 контейнерів, які закупили для збору небезпечних відходів. Їх розмістять у районних державних адміністраціях Києва та у житлово-експлуатаційних дільницях.
У КМДА кажуть, що підприємства, яке буде безпечно переробляти лампи, градусники та елементи живлення, ще не визначено. Але воно має мати всі технічні можливості та ліцензії на таку діяльність.
Як вдалось дізнатися журналістам, столичний приклад уже обговорюють в Тернопільському управлінні житлово-комунального господарства, проте все це лише на рівні роздумів, адже такі контейнери хоч і зручні, проте дуже дорогі. Та й не лише ціна бентежить наших «ЖЕКівців», а безпечність такої новації, адже контейнери планують розміщувати буквально на вулиці, без нагляду.
Та як би не було, питання утилізації залишається відкритим досі. Надіємось, що з часом міська влада системно підійде до вирішення цієї напрочуд важливої проблеми.
Тим паче, що Тернопіль уже мав «за щастя» стикнутися з викидами ртуті. Мова йде про 2008 рік, коли у дев'ятиповерховому будинку на вулиці 15 Квітня, 27 було виявлено 1,2 кг ртуті. А згодом на тій же вулиці в іншому будинку - ще 800 грам ртуті. За результатами аналізів, концентрація парів ртуті в повітрі перевищувала допустимий рівень у 700(!) разів.
Тоді понад сотню мешканців виселили із їхніх квартир, аби убезпечити приміщення від небезпечних викидів. Можливо, якби в місті велась посилена пропаганда боротьби із шкідливими відходами і люди знали, як поводитися з ними, то ця прикра історія і не сталася б. Мабуть, має пройти ще не один рік, аби до питання екології підходили так само серйозно, як і до питань забудови та тротуарів з бруківки…
Коментар
Олег Соколовський, начальник відділу благоустрою та екології управління ЖКГ, благоустрою та екології ТМР:
– Ініціатива київської влади облаштувати контейнери для збору ламп, градусників та батарейок у приміщеннях ЖЕКів викликає подив. Розміщувати таке обладнання у місцях масового скупчення людей не можна, крім того, таких відходів не можна накопичувати довільно. Здійснювати цю роботу мають фахівці, які знають, як діяти у випадку, коли лампа, градусник чи батарейка пошкодились, а це неминучість, бо вони легко розбиваються. Збір таких небезпечних матеріалів передбачає дотримання певних норм, і здійснювати його мають право лише підприємства, у яких відповідні ліцензії. Загалом справа дуже хороша, але напередодні слід привести в дію відповідні нормативи діючого екологічного законодавства. Як альтернатива, за підтримки міської ради збором батарейок займається громадська організація, також встановлено контейнери для збору батарейок у школах.