Підліток зростав у сільській місцевості не круглою сиротою, але був, як кажуть, наданий сам собі. Тому хлопець неодноразово потрапляв у поле зору правоохоронних органів.
Більше того, він не раз опинявся на лаві підсудних за вчинення крадіжок. Однак матері було не до виховання та кримінальних “вилазок” сина. Жінка не забезпечувала йому ані належних умов проживання, ані навчання, ані догляду. Наслідки такого байдужого ставлення до подальшої долі рідної дитини таки призвели до непоправного: підліток опинився у тюрмі, та й сама жінка невдовзі постане перед слугами Феміди.
Кримінальні події розгорталися в одному із сіл Борщівського району. У сільській родині мати мала би дбати та піклуватися про двох неповнолітніх дітей: старшого сина та на 12 років молодшу від нього доньку. Але…
Дослідчою перевіркою встановлено, що впродовж останніх двох років жінка злісно ухилялася від виховання своїх дітей, не забезпечуючи їм ані належних умов проживання, ані навчання, ані догляду.
Хоча, якщо повернутися до “безтурботного” дитинства та біографічного минулого старшої у цій сім’ї дитини, то воно бажало би бути кращим. Адже жінка, напевно, більше цікавилась своїми новими співмешканцями, аніж долею рідної дитини. Коли хлопчику виповнилось 7 років, мати віддала його у перший клас… до сусіднього району в обласну спеціальну загальноосвітню школу-інтернат.
Пройшло п’ять років. Жінка вдруге стала матір’ю, у неї народилася донечка. А вже через рік вона “згадала” про рідну кровинку і, написавши відповідну заяву, забрала сина-шестикласника зі школи-інтернату та перевела його на навчання у рідне село до місцевої загальноосвітньої школи Борщівського району. Однак “сімейне щастя” тривало не довго. Вже через два роки школяр знову повернувся на навчання у школу-інтернат, яку закінчив у травні 2009 року. Тоді ж він отримав свідоцтво про закінчення спеціального загальноосвітнього навчального закладу.
Цього ж року випускник-дев’ятикласник поступив на навчання професійно-технічної підготовки за професією “Взуттьовик з ремонту взуття” при Заліщицькому обласному багатопрофільному навчально-реабілітаційному центрі. Однак у першому ж семестрі підліток самовільно залишив навчальний заклад.
Власне всі ці роки горе-мати вихованням та навчанням рідного сина особливо не переймалася. Їй було не до нього. Жінку більше хвилювало влаштування свого особистого життя, а тому вона часто переїжджала та змінювала місце проживання зі своїми новими співмешканцями.
Все це призвело до того, що підліток у своїх 16 років став на кримінальний шлях.
У 2009 році його вперше було засуджено за крадіжку вироком Заліщицького районного суду до трьох років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Однак під час іспитового строку неповнолітній вдруге вчинив крадіжку, за що у 2010 році Борщівський райсуд засудив його до чотирьох років позбавлення волі та звільнив від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
Крім цього, у 2010 році підлітка також було засуджено за крадіжку Кам’янець-Подільським міськрайонним судом до трьох років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Та це ще не все. У липні 2011 року 17-річний юнак знову опинився на лаві підсудних за вчинення крадіжки. Цього разу Борщівський районний суд призначив йому остаточну міру покарання у вигляді 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Як повідомили «Номер один» у прокуратурі Борщівського району, вищевказані факти мали місце внаслідок злісного невиконання матір’ю встановлених законом обов’язків по догляду за дітьми, що спричинили тяжкі наслідки для її сина, які виразились у вчиненні ним злочинних діянь та ухиленні від навчання. Тому відносно 42-річної жінки порушено кримінальну справу за фактом злісного невиконання обов’язків по догляду за дітьми за ст. 166 КК України. У справі триває слідство.