Крадіжки у роботодавців – звичайна річ. Хтось виносить туалетний папір, хтось будматеріали з будівельних супермаркетів. Дехто не гребує комп'ютерами та офісною технікою. А багато хто бере відразу грошима. Журналісти дізнались, наскільки потерпають від "клептоманів" власники бізнесу.
Потенційно крали б 90% робітників. Приголомшлива статистика засвідчує, що переважна більшість українців не проти взяти на роботі те, що "погано" лежить. "За нашими оцінками, 90% співробітників при виникненні у них такої можливості готові обкрасти компанію, у якій вони працюють", - розповів ТСН.ua керівник Консалтингової компанії "Комплексні рішення" Володимир Гарипов.
Утім, на його думку, іноді у цьому винні самі роботодавці. Приміром, якщо встановлюють відповідальним співробітникам невеликі зарплати чи не встановлюють систему фінансового контролю. За його спостереженнями, найбільші фінансові збитки підприємству наносять менеджери, які відповідають за процес закупки. А також ті, хто очолює відділи продаж, піар, маркетингу і кожен, хто має доступ до розподілу фінансових потоків. "Крадії наносять серйозні збитки – в середньому близько 10% від загального обігу. Наприклад, власник підприємства з щомісячним обігом 2 мільйони гривень може "дарувати" кожні 30 дів нечистим на руку менеджерам до 200 тисяч гривень, а у рік – це до 2,4 мільйонів", - вважає Гарипов.
На його думку, найулюбленішим способом крадіжки на українських підприємствах є маніпуляція зі знижками під час закупівлі чи продажу товарів і послуг, а також отримання "відкатів" від постачальника. Хоч скріпку, але треба поцупити "Однозначно, у нас ще з радянських часів у психології таке залишилось: ти взяв скріпку з роботи – і задоволений! Але я вважаю, багато що залежить від атмосфери у колективі, від роботодавця", - ділиться досвідом власниця торгового дому Rito Тетяна Абрамова. Її бізнес – пошиття одягу.
У той же час, за багато років роботи вона зрозуміла, що без інструментів контролю і обліку роботодавцю не обійтися. "Аби люди знали, що просто так вони взяти щось з роботи не можуть. Ще на початку нашої роботи ми почали вводити систему контролю за тими речами, які можна було б вкрасти. Приміром, сировина, напівфабрикати або готові вироби. У нас з самого початку була така комп'ютерна облікова програма. Звісно, це вимагало певних капіталовкладень. Зараз у нас кожна маленька деталь має код, вона під обліком. А спочатку ми приїжджали і власноруч контролювали – як використовується обладнання. Тому що його можна ж використовувати і у власних цілях, що також по суті є крадіжкою", - розмірковує жінка-підприємець. За словами пані Тетяни, у неї на підприємстві був прецедент, коли звільнили співробітницю, яка на робочому обладнанні в'язала щось своє. На думку Абрамової, крадіжка часу і ресурсу обладнання нічим не краща за крадіжку чогось матеріального. Таксисти і кур'єри – у зоні ризику Зі статистикою Тетяна Абрамова не погоджується. Каже, на її підприємстві ця проблема взагалі так гостро не стоїть, і якщо й є якісь прецеденти, то зовсім не суттєві, хоче все проконтролювати вона, звісно, не може. А загалом пані Тетяна кращої думки про людей, вірить, що потенційних крадіїв принаймні 50%, а не 90%. Такої ж думки і власник служби доставки "Екіпаж" Володимир Нечипоренко. Він вважає, якщо брати у середньому по всім сферам діяльності, то цей показник становить десь 50%, утім є й винятки. "Дивлячись у якій сфері, в залежності від освіти... Я не хочу усіх ображати, утім, у мене ще паралельний бізнес таксі, а водії у більшості своїй - "важкі" люди, так там дійсно усі 90% можуть щось "прихопити", - ділиться Володимир Нечипоренко.
Що стосується служби доставки, каже бізнесмен, зараз у нього зроблено все так, аби можливість крадіжки виключити. "У нас все автоматизовано, по суті у нас вкрасти щось дуже важко. Система вибудувана таким чином, що коли кур'єр їде забирати замовлення, він платить гроші, які є його власними обіговими коштами, вкрасти їх у себе він не може", - пояснює Нечипоренко. Але коли кур'єри отримували гроші за замовлення на руки, крадіжки були не рідкістю, бідкається бізнесмен. "Приміром, кур'єру дали гроші, він поїхав за замовленням і не доїхав... А був випадок, коли кур'єр поїхав до партнера, забрав замовлення, потім поїхав до клієнта, відвіз замовлення, клієнт розрахувався, а кур'єр зник! Були і паспортні дані, і прописка, але знайти людину – нереально. Додому приїжджаємо, а батьки кажуть – а ми самі цього шибайголову хочемо знайти, якщо знайдете ми вам ще доплатимо", - каже Володимир. За його словами, багато було шишок набито, багато помилок зроблено, але зараз він вважає, що проблему крадіжок з боку робітників на його фірмі подолано. Головне – увага до робітників "Я все ж таки ставлюсь добре до людей і чекаю від них того ж. Якщо ти думаєш про те, що у тебе постійно крадуть, напевне, так і буде", - ділиться досвідом власниця готелю у Карпатах Галина Афтаназів.
Вона не виключає, що у неї "хтось десь краде", але вважає, що роботодавець повинен, у першу чергу, шукати причину проблеми у себе, тих умовах, які вона створює для співробітників. Окрім кухні, каже Галина Петрівна, вона підозрює, що крадуть під час виконання господарських робіт та іншого. Утім, старається за цим слідкувати. "Якщо людина хоче хитрувати, вона у нас не приживається. Утім власник має довіряти співробітникам, вони це відчувають і поводять себе по-іншому. Особисто я не звільняла людей через те, що вони були не чисті на руку. Лише через те, що вони не справлялися зі своєю роботою", - каже Людмила Петрівна.
Утім, за її словами, колеги-власники готелів постійно скаржаться на нечистоплотність співробітників. І це є для багатьох великою проблемою. Рулон туалетного паперу – прибавка до зарплати Ми поспілкувалися і з тими, хто хоча б раз брав "те, що погано лежить", з роботи додому. "Я працюю прибиральницею у кафе, нам видають скажімо, кілька баночок "Фейрі" і "Комету" на місяць, кілька десятків рулонів туалетного паперу. Я знаю, що на місяць цього забагато, а за місяць привезуть нову партію. Тож, якщо я візьму одне чи два "миючих" додому і одну пачку туалетного паперу, ніхто не помітить, роботодавець не збанкрутує, а мені, з моїм окладом 2 тисячі гривень, це суттєва "прибавка" до зарплатні", - каже 55-річна Ірина Василівна.
Продавець відділу "плитка", яка працює у мережі будівельних супермаркетів, зізнається, що нерідко "списує" ще якісну продукцію і притримує її для себе або для своїх родичів. "Я знаю, що "залишки" можна "списувати" і продавати зі значною знижкою. Але навіть якщо продукції ще достатньо і вона не підлягає списуванню, іноді, зокрема, у вихідні, коли немає керівництва, я "списую" й звичайно продукцію", - зізнається продавчиня Світлана, додаючи, що робить це, тому що це дозволяє їй і її родичам суттєво заощадити при купівлі необхідних матеріалів. Брати те, що погано лежить, входить у звичку. І навіть, коли це не так вже й потрібно, працівник тягне додому канцтовари, засоби для прибирання та й іншу власність роботодавця. "Мій дідусь працював на фабриці, де виготовляли солодощі. Їм не дозволяли проносити готову продукцію через прохідну. Та він знайшов вихід: кидав шоколадні кекси, загорнуті у фольгу, через вікно, а ми ходили, і підбирали їх. А моя сестра – стюардеса, завжди приносила з рейсу вологі серветки, кекси, одноразовий посуд – усе, що залишалося після обслуговування пасажирів", - згадує маркетолог Наталя.
"А мій батько працював електриком на заводі, тому лампочок, розеток, проводів, вимикачів та інших атрибутів у нас в домі досі не бракує, - розповідає підприємець, Ірина Сергіївна. – Утім тоді логіка була інша, багато чого неможливо було дістати, тож все несли з роботи додому. За статистикою, більшість власників підприємств готові миритися з крадіжками, тому що вважають, що їх обсяги не перевищують 3% від обігу фірми. Утім насправді, реальні збитки вони просто недооцінюють, вважають експерти.