Хоч після Іловайського котла пройшло 2 роки, спомини підполковника Сергія Дзюми про трагедію час не стирає.
Свій перший бойовий досвід військовий комісар Підгаєцького районного військкомату підполковник Сергій Дзюма здобув понад 10 років тому в Іраку. З початком антитерористичної операції почав відчувати на серці тягар: чоловікові було нелегко відправляти на передову людей, знаючи як виглядає війна, пише Безтабу.
Влітку 2014 року підполковника відправили в склад 51 окремої механізованої бригади на посаду начальника штабу 3 механізованого батальйону. Тоді у бувалого військового склалося враження, що перемога не за горами. Іловайськ вуличка за вуличкою ставав українським.
«Мій підрозділ вів бойові дії по захопленню міста Іловайськ. У взаємодії з підрозділами «Дніпро», «Донбас», частково 93 механізованою бригадою і 2 батальйонами територіальної оборони ми більшість міста відвоювали. Значна частина території була під нашим контролем. Єдине, не могли взяти Східну сторону, бо там потужно було окопані сепаратисти. Але це було лише питанням часу. Наші підрозділи ЗСУ проводили наступ з півночі. Ми розраховували що за 2-3 місяці перекриємо кільце до Донецька, перекриємо постачання сепаратистам зброї, продовольства і техніки. До кінця року питання АТО було б закрите».
Та цим оптимістичним прогнозам не судилося справдитися. Разом із побратимами Сергій Дзюма опинився в епіцентрі так званого «Іловайського котла».
«Отак от я пережив оці події. Не скажу, що це трагедія. Це елемент ведення війни. На жаль, ця підлість, мала гіркі наслідки. Але Іловайськ дав нам досвід. Я вірю, що наші підрозділи більше в таку халепу не попадуть. Ми знаємо на що розраховувати. Але я хочу схилити голову перед батьками тих хлопців, які загинули», - додає Сергій Дзюма.