За місяць вони спалюють близько сотні свічок, телефон заряджають у сусідньому селі, перуть одяг руками, а їжу готують на дровах. Родина Мельників живе на мальовничому хуторі неподалік села Устечка Заліщицького району без газу і світла.
Коли купували будинок, не знали, що підключити електроенергію до хати, яка до того кілька років пустувала, буде проблемою. Навпаки, раділи – таке чудове місце, поряд ліс і менше кілометра до дороги. Та їх сподівання не справдилися і вже 8 років родина оббиває пороги місцевого РЕМу і «Тернопільобленерго». Та досі безрезультатно. «Наш ДЕНЬ» спробував розібратися у цій ситуації та дізнався, як можна допомогти родині.
Ліля зустрічає нас поблизу дороги і проводить ґрунтовим шляхом попри ліс до своєї оселі. Ідучи, показує стару електролінію, до якої був підключений хутір. Одні дерев’яні стовпи лежать, інші ще втрималися, є кілька цементних.
– Решту лінії розікрали, – бідкається жінка. – Коли неподалік проводили фестиваль «Джурин-фест», то, щоб підвести до сцени світло, кілька опор забрали у нас.
На будинку також є ознаки того, що світло тут дійсно було – вимикачі, вкручені лампочки, підведені дроти. Пані Галина – мама Лілі каже, цей будинок має давню історію і світло тут було завжди.
– У РЕМі нам пояснюють, що у їхніх документах наша хата не зазначена. Саме тому, коли після сильної повені в Устечку оновлювали лінію електропередач за державний кошт, то нашу хату оминули, – додає жінка. – Ми вже не знаємо куди нам йти і до кого звертатися. Як може бути, що нашої хати нема ніде на карті. То якась дивина. Тепер нам кажуть проводити світло, як до новобудови, все за власні кошти.
На хуторі живуть Ліля з чоловіком та п’ятимісячним синочком Михайликом і її мама Галина. Доглядати за дитям без світла – справжнє випробування. Воду для каші жінка підігріває і заливає в термос, кілька разів за ніч запалює свічку, щоб встати до сина. Прати також доводиться руками. Телевізор, зрозуміло, тут теж не дивляться, тож про новини дізнаються по телефону, а ввечері при свічці читають книжки. Уявити собі таке життя важко, особливо у 21 столітті.
За словами пані Галини, від будинку до високовольтної лінії 400 метрів, а до загального трансформатора – близько 800 метрів. Стовпи видніються з подвір’я будинку. Щоб провести світло, родина погодилася купити трансформатор, кабель, електроопори.
– Спершу нам сказали суму 50 тисяч гривень, – каже Ліля. – То ми їх ще можемо зібрати. Тепер же кажуть 200 тисяч гривень. Це дуже великі гроші для нас.
Цікаво, що ще у 2008 році Мельники заплатили гроші за лічильник, який нібито мали встановити у будинку і підключити світло. У родини є квитанція про оплату 260 гривень. Утім, ні лічильника, ні світла на хуторі досі немає.
Сільський голова Устечка Ігор Тухлінович каже, що працює недавно, тож з цією проблемою до нього ще не зверталися. Однак пообіцяв відвідати хутір, поспілкуватися з сім’єю та зробити все можливе для вирішення ситуації, хоча, зізнається, це непросто.
– До Заліщицького РЕМу дуже важко достукатися, – додає пан Ігор. – У нас багато проблем у всьому районі. У багатьох селах електроопори перебувають у надзвичайно аварійному стані. Однак на звернення місцевої влади ні РЕМ, ні «Тернопільобленерго» взагалі не реагують. Але я обов’язково повідомлю про цю проблему головам райдержадміністрації та районної ради і будемо робити все можливе для її вирішення.
У Заліщицькому РЕМі про біду Мельників знають. Головний інженер Андрій Фецик пояснює, що колись колгоспну лінію, яка веде до хутора, їм на баланс так і не передали. З часом деякі дроти покрали, деякі обірвало негодою. А відновити електромережу – справа нереальна. Оскільки цей будинок Заліщицький РЕМ ніколи не обслуговував, то потрібне нове приєднання.
– У випадку з Мельниками діє норма про нестандартне приєднання – якшо від точки забезпечення до точки підключення відстань становить більше 300 метрів, – додає пан Андрій. – В такому випадку споживач платить за приєднання, замовляє проект, будує лінію та купує трансформатор самотужки. Для того, щоб підключитись до електричних мереж, треба мати право власності на майно, написати заяву у РЕМ та отримати технічні умови.
Ми побували на хуторі у Мельників після оприлюднення славнозвісних декларацій чиновників. Ні Ліля, ані її мама про фантастичні статки наших депутатів і посадовців ще не чули. Для останніх, мабуть, такі недосяжні 200 тисяч на проведення світла – дрібниці. То, можливо, якби об’єднати зусилля і фінансові можливості родини, місцевої влади та небайдужих меценатів, врешті з’явилося б світло на цьому хуторі. Адже в радянські часи на вулицю Леніна, 17 електрику змогли провести. А ось у 21 столітті на вулиці Галицькій, 17, де мешкає родина Мельників, досі горять свічки…