Сьогодні християни східного обряду святкують Різдво Івана Хреститиля, або, як його ще називають, Івана Предтечі.
за Біблійними переказами, Іван Хреститель передвіщав прихід на землю сина Божого-Спасителя. Це свято тісно переплетено з язичницькими традиціями, зокрема, ночі на Івана Купала. Народні перекази кажуть: опівночі раз на рік зацвіте папороть, – передає TV 4.
Ще здавна Купала вважають святом молоді, святом кохання. Дорослі чоловіки та жінки теж приходять на гуляння, однак участі у співах вони не беруть. Ворожіння на кохання, на одруження – кидання вінків, здавна мало символічне значення. Дівчата власноруч збирали квіти та плели вінки. Як смеркне, вінки зі свічками кладуть на воду і примічають долю, бо цей обряд уособлює шлюб двох стихій: вогню та води. А найголовнішими атрибутами є Купало та Марена, що уособлюють чоловіче і жіноче начало. Тому хлопці одягали Купала у чоловіче вбрання, а дівчата прикрашали Марену. Коли Купалом натішаться, його спалюють у вогнищі, перестрибнувши через яке можна отримати запас здоров’я на весь рік.
На Купала відкочували від багаття колесо, що символізувало поворот світила на зиму. До схід сонця дівчата вмиваються “іванською” росою на красу, оперізуються перевеслами з пахучих трав. Сонце цього дня, сходячи занурюється у воду, і знову з’являється на поверхні, немов купається. Зустріти сонце цієї миті вважається добрим знаком. Ще одне знамените повір’я – що в ніч на Купала розквітає папороть. Той, хто знайде таку квітку, стане знахарем, і жоден скарб від нього не сховається. Щоправда, вчені кажуть, що папороть не цвіте.
Існує також повір’я, що на Івана Купала здійснюються будь-які бажання. Тернополяни про українські традиції на Купала знають, але святкують не всі.
- Ми з компанією виїжджаємо завжди куди там, ближче до річки, на Дністер. Традицій як таких немає, це не збереглося в нашій компанії. Віночки плетемо, запускаємо на воду, – розповіла тернополянка.
- А я на роботі на Івана Купала, то не справляю ніяк, – зазначила інша мешканка міста.
- Нам то не тримається, ми во вже сидимо і згадуємо, як то було в війну, як після війни, – каже бабуся, яку знімальна група зустріла у парку. – Плели вінки, на воду кидали. Всьо таке було, як і зараз. Традиції йдуть, трошки собі нового добавляют. Але традиції ті самі.
- На Івана Купала переважно в гідропарку були якісь дійства. Різні концерти, забави, через вогонь стрибали. Досить весело було, – згадує молодий чоловік. – Та папороть нереально знайти. Звичайно, колись малими то лазили, шукали, хотіли стати чарівниками, як казало повір’я.