Майже 150 юнаків і дівчат віком від восьми до сімнадцяти років таборували під відкритим небом чотирнадцять днів. Із двадцять шостого червня по сьоме липня пластуни Тернополя таборували у «Країні мрій 2: Сто років славної історії».
Табір працював за гуртковою системою. Усі ділилися на підтабори – окремо хлопці, окремо дівчата, і третій підтабір – хлопці разом з дівчатами. А також за пластовим ступенем: прихильники та учасники. Щоб підняти дух табору, провід вирішив дати кожному псевдо. Тому на відпочинку звучали лише окремі слова-імена. Також були відповідальні за дії кожного з підтаборів, повідомляє ІНТБ.
Юлія, пластунка: «Із самого початку табору вони розтаборовувались. Є таборові споруди, намети. Цим усім ми керували. Тепер ми керуємо тим, щоб вони вчасно готували їсти, вчасно приходили на різні збори та ігри».
Готували сніданок, обід і вечерю пластуни згідно встановленої черги.
Ірина, пластунка: «На кухні є інтендант – це той, хто відповідає за харчі. Він роздає їх усім дітям на підтаборі та старшині. І тому діти готують все. Кухню люблять усі інтенданти, тому що в нього є харчі. І ми на кухні робим все на природі нема ніяких газових приладів, тільки з вогню. Все як пластуни завжди».
Попри те, що за непослух потрібно повіджиматись на кулаках чи пару десятків раз поприсідати, пластуни таборуванням задоволені.
Антон, пластун: «Тут весело, цікаво та дуже багато гарних і різних занять».
Кожен новий день розпочинався зі специфічного діалекту окремої області України, вбранням та притаманними манерами поведінки. Тому основним завданням пластунів відповідати всім особливостям регіону.
Любомир Шимків, пластун: «На два тижні ми зібрали всіх активних тернопільських пластунів, які пластують тут на Базниківці Бережанського району. І в дітей відбувається закріплений базовий табір. Тобто те, чого навчилися за рік, вони зараз тут проганяють, закріплюють свої навички і здобувають якісь нові вміння».
Такі таборування проводять раз на 3 роки. Вони допомагають випробувати себе на витривалість та вміння поводитись під відкритим небом досить тривалий час, каже Любомир Шимків.