В тексті скандально мовного закону, що регулює використання мов національних меншин, російська мова згадується дев'ять разів, тоді як інші мови нацменшин при переліку лише по одному разу.
Про це у своїй статті для ZN.UA пише науковий консультант Центру Разумкова Микола Мельник.
"Попри загальні декларації щодо піклування про інтереси всіх національних меншин, апологети "мовного" проекту насправді переймаються підвищенням статусу однієї такої мови - російської. Інші мови національних меншин ідуть, як мовиться, паровозиком - на додаток", — стверджує експерт.
Як зазначає Мельник, невеличка, але дуже показова деталь: у самому проекті (ст. 7) перелік регіональних мов або мов меншин України починається з російської мови. А вже далі за алфавітом ідуть усі інші: білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.
"Навіть цих кількох прикладів достатньо, аби зробити висновок, що проект штучно вивищує в Україні російську мову як над державною (українською), так і над іншими мовами національних меншин", — наголосив експерт.
За його словами, привертає увагу положення закону Ківалова-Колесніченка, що стосується законодавчого регулювання мови роботи, діловодства та документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
"Якщо, скажімо, в якомусь селі Закарпаття регіональною мовою буде визначено угорську, то оголошення чи повідомлення органів місцевої влади та органів самоврядування в ньому можуть розповсюджуватися двома мовами — угорською або російською (згідно з законом – ред.). Чому угорською - зрозуміло, а ось чому російською, а не державною (українською), - ні. Закарпаття - це ж не Росія, а Україна", - зазначив Микола Мельник.