Постійне фотографування себе на смартфон - явна ознака психологічних проблем, стверджують науковці. "Грішать" такою звичкою і чимало тернополян, і не лише так звані блогери.
«Selfitis»— бажання робити селфі, є серйозним психічним розладом, а люди, які відчувають потребу постійно розміщувати свої фотографії у соціальних мережах, потребують допомоги, застерігають психологи, пише Zik.
Поняття селфі вперше з'явилося у 2014 році в якості опису нав'язливого бажання робити селфі. Тоді на сайті Adobo Chronicles з'явилася стаття, у якій стверджувалося, що Американська психіатрична асоціація назвала любов до селфі психічним розладом. «Сенсаційна» новина швидко розлетілася по соціальних мережах. Однак, насправді, стаття виявилася вигаданою.
Пізніше, вчені з Nottingham Trent University, Велика Британія, і Thiagarajar School of Management, Індія, вирішили дослідити, чи є частка істини в цьому.
Вони підтвердили, що Selfitis дійсно існує, і навіть розробили «Поведінкову шкалу Selfitis», по якій можна оцінити її складність.
Шкала, коливається від 1 до 100 балів, була розроблена завдяки фокус-групи з 200 учасників. Її перевірку провели за допомогою опитування 400 учасників.
Учасників вибирали в Індії, тому що в країні зафіксовано найбільше користувачів Facebook, а також зафіксована найбільша кількість смертей в результаті спроби зробити селфі в небезпечних місцях.
Висновки, опубліковані в International Journal of Mental Health and Addiction, підтвердили, що існує три рівня Selfitis.
Граничні випадки— це люди, які роблять селфі принаймні три рази в день, проте не публікують їх у соціальних мережах. За ними йде «гостра» стадія розладу, коли фотографії публікуються. Третя— «хронічна», коли люди відчувають неконтрольоване бажання фотографувати себе цілодобово, публікуючи їх понад шість разів на день.
Дослідники дійшли висновку, що зазвичай на Selfitis страждають ті, хто шукає уваги, не впевнений в собі, сподіваються підвищити свій соціальний статус і хочуть відчувати себе частиною групи, постійно публікуючи свої фотографії.
Команда розробила 20 тверджень, за якими можна визначити ступінь тяжкості Selfitis. Для цього людині слід оцінити, наскільки вона з кожним з них погоджується. Наприклад, «Я відчуваю себе більш популярним, коли публікую свої селфі в соціальних мережах» або «Коли я не роблю селфі, відчуваю себе відірваним від моїх однолітків».
В останні роки, були виявлені й інші психічні проблеми, пов'язані з технологіями, які включають «номофобію» — почуття страху і занепокоєння через відсутність поруч мобільного телефону, «техноференс» — постійне втручання технології в повсякденне життя, і «кіберхондрія» — прагнення до самостійного визначення діагнозу на основі симптомів захворювань, описаних в інтернеті.
Однак Симон Вессель, професор психологічної медицини Королівського коледжу Лондона, Великобританія, скептично прокоментував висновки дослідників.
«Дослідження показує, що люди роблять селфі, щоб поліпшити свій настрій, привернути до себе увагу, підвищити впевненість в собі і налагодити контакти зі своїм оточенням»,— говорить він.