Тернополянин Володимир Заброцький — грибник із більш як з п’ятдесятирічним стажем.
Починаючи з літа і до перших морозів, чоловік вишукує грибні місця в лісах, що неподалік обласного центру. Пан Володимир не просто збирає дари природи, а буквально насолоджується кожним грибом — фотографує його, роздивляється, чи, бува, не отруйний, і аж тоді кладе у кошик. У його колекції — понад 1000 фотографій з грибних «полювань», пише Нова Тернопільська газета.
— Хтось збирає марки, хтось цікавиться технікою, а я захоплююся грибами, — каже пан Володимир. — Я виріс на Чукотці, а тому вже з першого класу ходив по гриби. Вчився від старших грибників, а вже у зрілому віці почав збирати спеціалізовану літературу і освоював грибне мистецтво самотужки. Моє захоплення підтримує дружина Ірина, вона часто вирушає зі мною до лісу, до того ж їй доводиться поратися з грибами на кухні, щоправда, я допомагаю чистити. Неврожай картоплі — ростуть грибиПодружжя Заброцьких упродовж багатьох років їздило по гриби у ліси Монастирищини, Борщівщини, Львівщини, та найбільше облюбували лісосмуги Зборівського і Тернопільського районів, до яких найближче добиратися.
— Гриби ростуть усюди, тільки треба розумітися на них і любити цю справу, — переконаний пан Володимир. — На жаль, молоде покоління стає все більше безграмотним у цьому питанні. І не дивно, адже у школі вивчають про гриби лише поверхово, ніде не проводять спеціальних курсів, не читають лекцій на початку грибного сезону. За двадцять років незалежності у нас не випустили жодної спеціалізованої книги українською мовою, а тому й чуємо про випадки отруєння. Молодь нині відірвана від природи, свій вільний час проводить не в лісочку на свіжому повітрі, а в Інтернеті.Грибники знають, що далеко не кожен сезон тішить хорошим урожаєм грибів. За роки «тихого полювання» Заброцькі помітили, що через кожних 3-4 роки гриби родять особливо щедро. А ще подружжя має свою прикмету: якщо нема врожаю картоплі, то будуть гриби. Пояснюють це тим, що в дощові роки овочі хворіють на фітофтороз — грибкове захворювання, а отже, тоді складаються сприятливі умови для росту грибів. «Отруюються, бо не знають, що збирають…»На відміну від багатьох грибників, пан Володимир охоче ділиться своїми знаннями про гриби. Коли зустрічає когось із кошиком у лісі, неодмінно заговорить, цікавиться «уловом», покаже свої гриби.— Наші люди знають лише опеньки і білі гриби, решту для них — вища математика, — каже пан Володимир. — Буває, відкриють кошик з грибами, а там — чимало отруйних. Найчастіше плутають сироїжки і бліду поганку, а ще збирають старі гриби, що також небезпечно. Люди отруюються, бо не знають, що збирають, кладуть до кошика все, що трапиться. Якщо не знаєте гриба, то краще його не брати, і взагалі добре, коли серед грибників-початківців є хтось досвідчений, хто зможе пояснити, які гриби збирати, а які — ні, бо вони смертельні.
Сезон опеньків, як каже пан Володимир, починається після другої Пречистої. А наразі чоловік збирає грузді, сироїжки, лисички, рядовки, моховики. Минулих вихідних у петриківському лісі за якихось дві-три години чоловік назбирав повен кошик грибів.
— Звичайно, найсмачніші і найкращі — боровики, але для мене усі гриби цікаві, — каже пан Володимир. — Є, скажімо, чимало лікувальних грибів, у властивостях деяких з них я переконався особисто. Кілька років тому моя дружина вилікувала печію за допомогою дощовика їстівного (головача). Я приніс з лісу величезного головача, дружина поварила і посмажила як відбивні — дуже смачно і корисно. До речі, у дощовика стерильне тіло, тому його можна сирим прикладати до відкритих ран, він має бактерицидні властивості. Гриб веселка звичайна містить речовину, яка теж сприяє загоєнню ран. А грибом гнойовиком білим медики лікують алкоголізм. Цей гриб можна споживати, але навіть крапля алкоголю викликає симптоми отруєння, це і стримує алкоголіків. Однак в жодному разі не можна на власний розсуд експериментувати з грибами, завжди потрібно радитися з медиками, бо кожен організм — індивідуальний. У коморі мусить бути щонайменше 30-40 літрів грибівСушені, мариновані та солені гриби — невід’ємні запаси Заброцьких на зиму. Вони люблять збирати грибочки і люблять ними ласувати.
— Якщо у нашій коморі нема 30-40 літрів грибів на зиму, то це означає, що був поганий врожай, — каже пан Володимир. — А ще ми любимо засолювати гриби. Це у мене, мабуть, від матері, вона була росіянкою, а в Росії вважають, що якщо родина не запаслася на зиму соленими грибами, огірками і помідорами, то марно рік прожила. У нас є книга початку минулого століття, то у ній все описано про соління грибів.
— Найкраще для засолювання підходять чорні грузді, ці гриби за калорійністю перевершують м’ясо, — ділиться досвідом пані Ірина. — Перед засолюванням грузді потрібно замочити на три доби, періодично міняючи воду, або ж відварити упродовж 15-20 хвилин. На дно посудини, найкраще дерев’яної діжечки, викласти листя дуба, вишні, кілька зубців часнику, лавровий лист, додати приправи за смаком, далі — гриби, потім знову зелень і т.д. Шари грибів потрібно щедро присолювати, зверху покласти чисту шматину і вантаж, щоб пустили сік. До споживання гриби мають вистояти сорок днів у прохолодному місці. Під час заквашування грузді змінюють колір з бурого на вишневий.