Отець Йосафат привіз вервицю із Святої землі, дав дівчинці в руку, і сталося диво.
Мар'яна Сухар, якій нещодавно виповнилося вже 20 років, 6 останніх прикута до ліжка, не може говорити і в усьому потребує допомоги. Народилася ж дівчинка абсолютно здоровою, і в дитинстві майже не хворіла. У Підволочиській школі-гімназії вчилася на відмінно. Співала, танцювала, взагалі була дуже розвиненою і активною. Батьки натішитись не могли єдиною дитиною. А потім, наче грім з ясного неба, на них звалилася ця біда, пише Місто.
Чому не госпіталізували відразу?
Одного дня у квітні 2006-го Мар'янка пішла на заняття улюбленого танцювального гуртка, але раптом відчула себе погано. Вночі спала неспокійно, а зранку не змогла покерувати пультом телевізора, і їй наче мову відібрало. Батьки, дивлячись на перелякане обличчя дівчинки, чого тільки не передумали. Припускали, що дитину хтось налякав чи образив, або, можливо, сама зробила щось таке, в чому боїться зізнатися. Благали, хоч щось сказала, але дівчинка тільки дивилась зляканими очима. Того ж дня викликали і терапевта, і психіатра. Ті, оглянувши, вирішили дати заспокійливе, і Мар»яна заснула. А прокинувшись, вже нагадувала рухами робота. Того ж дня втратила свідомість, відтак вже не змогла ні встати, ні їсти, стали потрібні памперси. Тут у мами Сніжани Сухар (працівника Підволочиського паспортного столу, екс-депутата районної ради) виникло перше питання до медиків – Чому не госпіталізували відразу?
Пролежала без свідомості місяць
– З реанімації в Підволочиську мене виганяли, що нічого мовляв страшного, та діагноз все не ставили, – розповідає Сніжана Сухар. – Я почала вимагати перевезення доньки в обласну дитячу лікарню. Але на той час вона вже впала в кому і везти боялися. Дуже вдячна лікарю з відділення реанімації дитячої обласної лікарні, який ризикнув і таки забрав Мар'яну туди. Однак коли ми зв’язалися з київськими медиками, ті відразу сказали, що втрачено дорогоцінні перші години. У виписці з райлікарні було написано, що нібито у дочки пухлина мозку. Але коли вже з дитячої обласної нас направили на обслідування в психо-неврологічну лікарню, там констатували лише набряк мозку. Мар»яна пролежала в комі місяць. У неї двічі брали пункцію спинного мозку, викликали з Києва головного позаштатного дитячого невролога МОЗ України Володимира Мартинюка. Перше, про що він нас запитав, це чи не робили Мар'яні нещодавно щеплень. І тоді я згадала, що якраз в березні 2006-го їй робили пробу Манту (імунологічний тест на наявність в організмі туберкульозної інфекції – авт.) І що в той же час Україною прокотилася хвиля батьківських протестів через те, що після таких проб діти почали почувати себе погано. Ще в реанімації дочці поставили діагноз «герпетичний енцефаліт», але досі ніхто не зміг мене переконати, що на виникнення захворювання ніяк не вплинула та проба Манту.
У квітні 2006 року 88 із 100 учнів школи в Херсонській області були госпіталізовані саме після проби Манту. Відтак подібне відбувалося в Хмельницькій, Вінницькій та Черкаській областях. Медики навідріз відмовлялися пов’язувати захворювання дітей з пробою Манту, однак батьків це не заспокоювало. Досі не виключає можливості негативного впливу тієї проби на подальше здоров»я своєї доньки і Сніжана Сухар. Тим паче, що організм дівчинки був ослаблений після зими. Сприяв підозрам жінки і такий факт.
За її словами, коли столичні медики вирішили поцікавитися записом у медичній картці дівчинки, то виявилось, що вона зникла. «Нам видали нову картку, вписавши туди і дані про всі щеплення, проведені від народження, – каже пані Сніжана. – Але ж до трьох років всі їх робили у Тернополі, де ми тоді проживали, а не у Підволочиську. Виходить, писали «зі стелі»?!»
- Сніжано, у вас юридична освіта. Тож чому не зверталися до суду?, – запитую.
- Не до того мені було, коли дитина лежала в комі під апаратом штучного дихання. Та й добрі люди порадили не витрачати дурно сили й гроші, а краще спрямувати їх на порятунок дочки, – відповідає вона відверто.
Після молитви отця раптом задихала сама
Коли Мар'яна ще лежала в комі, через день молився над нею отець Йосафат з Колодіївського монастиря. «Ви говоріть з нею, вона чує», – казав він. А потім сталося мало не диво. Коли дівчинку вже готували до операції і для цього тимчасово відключили апарат штучного дихання, Мар'яна раптом… задихала сама.
« Потім отець привіз вервицю із Святої землі, дав дочці в руку, і незабаром знову сталося диво – вона почала їсти з ложки, а ще пізніше ми переконалися, що вона чує, розуміє і всіх нас пізнає», – продовжує свою розповідь Сніжана Сухар. – Вона почала посміхатися жартам і сльозами реагувати на сумні спогади. Дитина повернулася до життя, і це додало нам сили! Вона все поступово згадала, не може лише говорити і ходити».
Пані Сніжана з вдячністю згадує всіх, хто поступово повертав Мар'янку до життя – лікарів обласної дитячої лікарні, працівників Українського медичного центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, священика з Франківщини отця Василя, який лікував дівчинку нетрадиційним методом. Водночас вона з болем скаржиться на лікарську байдужість, з якою, каже, не раз стикалася після того, як Мар'яна досягла повноліття і перейшла до розряду дорослих хворих. «Після цього, – каже Сніжана Сухар,- моя дочка, інвалід першої групи, по суті залишилась поза увагою лікарів. Ніхто особливо нею не цікавиться ,нема лікаря, який би постійно вів і займався. А ще мене часто шокують байдужість і черствість, відмовки і відписки, на які натикаюся майже скрізь, куди не піду із своєю бідою. Та, слава Богу, є навколо і справді добрі та милосердні люди! Передусім на допомогу таких надіюся, збираючи зараз кошти для лікування дочки в одній з ізраїльських клінік».
Чи підтвердять ізраїльські лікарі діагноз?
Щоб зібрати як мінімум 55 тисяч доларів (і це ще без дороги, проживання та харчування) за які клініка в Тель-Авіві згодна прийняти Мар'яну на обстеження і лікування, Сніжана Сухар стукає сьогодні в усі двері і звертається в усі можливі інстанції. Разом з тим вона дуже переживає, чи підтвердять ізраїльські лікарі діагноз. «Якщо він не підтвердиться – отоді я вже й судитися буду, бо ж це означатиме, що 6 років мою дитину лікували не від того!», – каже пані Сніжана із сльозами на очах.За коментарем щодо ситуації з Мар»яною Сухар автор цих рядків звернулася до одного з досвідчених та авторитетних лікарів обласного центру, який свого часу вів дівчину і попросив чомусь не називати прізвище:
- Мар'яна захворіла на типовий герпетичний енцефаліт. Це вірусне захворювання, вражає ділянку мозку. Чи могло воно виникнути через пробу Манту чи якесь щеплення? Вважаю, що ні. Яка ж взагалі причина? Бачите, всі ми постійно стикаємося з різними вірусами, але в кожного організму свій рівень імунітету і кожний реагує індивідуально. Такі випадки, як у Мар»яни, траплялися в області не часто, але все-таки були. Ситуація дуже складна, і дай Бог, щоб зарубіжним лікарям вдалося досягнути більшого.
Про Мар'янині проблеми ми розмовляли з її мамою прямо біля ліжка дівчини, і треба було бачити, як жваво вона реагувала на почуте. Відтак швидше за маму згадала назву кримського міста, куди їздила відпочивати ще здоровою і «сказала» її нам, вказуючи на букви набірної абетки. Потім дала зрозуміти, що не хоче фотографуватися в окулярах і підтвердила, що соромиться гуляти в інвалідному візку. І не дуже любить дивитися ролик про себе з проханням про допомогу, який крутять на одному з місцевих телеканалів. Дівчина взагалі справляє враження дуже живої і світлої особистості. І тим важче бачити її прикутою до ліжка. «Я розумію, що Мар»янка вже ніколи не стане такою, як до хвороби, – сказала мені на прощання її мама Сніжана. – Але я мушу зробити все, щоб вона могла бодай якось ходити і робити найнеобхідніше…»
Реквізити для тих, хто хоче допомогтиКомерційний банк «Приватбанк», номер рахунку 29244825509100, МФО банку: 305299, ОКПО банку: 14360570, призначення платежу: для зарахування на карту №4405885816558446, Сухар Сніжана Євгенівна, ІПН 2544217684, на лікування Сухар М.І.