Сьогодні вся країна відзначає день пам'яті та примирення. До цього часу залишилося зовсім мало свідків історії, які пам'ятають про часи Другої Світової війни. Однак вдалося розшукати 94-річного ветерана, який пам'ятає події того часу та й сам воював на фронті.
"Якщо три, то як герой радянського союзу, прирівнювалося. Медаль за відвагу і за бойові заслуги", - каже ветеран Петро Махно.
Він розповідає про свої бойові медалі, які отримав на фронті. Війна застала його коли він був студентом залізничного училища у Смілій. Їх тоді усіх евакуювали до Омська. Однак Петро Миколайович не міг лишатися осторонь воєнних дій і, коли йому виповнилося 18, сам попросився до військкомату. Так він став служити у лавах радянської армії, а в лютому 1943 року Петра Махна відправили на фронт.
"Я за станковим кулеметом "Максим" на Курській дузі, стріляю і чую, що мене поранило. Я кричу Ключенков, візьми кулемет, мене поранило, а він каже – ні, там стріляють. Я віддав йому кулемет, а сам поліз в госпіталь", - пригадує співрозмовник.
Після лікування Петро Махно був розвідником. Брав участь у визволенні Білорусії, Литви, Східної Пруссії. Нагороджений медаллю "За Відвагу" та орденом "Слава" ІІІ ступеня. Закінчив танкове училище і дослужився до звання інженер-майора.
Сьогодні полковник у відставці, незважаючи на поважний вік, ще дуже жвавий. Ось як він розповідає, що було головне на війні. Кілька років тому у Петра Миколайовича померла дружина і він переїхав жити до Тернополя, ближче до молодшої доньки. Ветеран показує на стіні фото – родинного дерева. Радіє, що життя прожив недаремно та залишив свій слід в історії.
Детальніше дивіться у віжео "Т1".