Тернопільський художник із вадами слуху пише ікони. Таких робіт Михайло Кіцак має зо три десятки. Його персональну виставку влаштували у художній школі, де навчався іконописець. Нині для його робіт шукають більші виставкові зали.
З Михайлом Кіцаком доводиться спілкуватися з сурдоперекладачем. Тридцятирічний художник втратив слух після першого року життя. Мати Михайла пригадує, ще маленьким він тягнувся до малюнка.
Любов Кіцак, мати: "Він які книжки гортав - просив малювати, я йому малюнки як уміла, так малювала. Кожну неділю йде в церкву, приходить - читає книжки. А вже в понеділок береться до роботи".
Книжки, пензлі, альбоми для малювання - дитячі забавки, які згодом стали сенсом життя. Окрім написання ликів святих - ні до чого іншого рука й не тягнулася, розповідає художник. Зобразив їх вже три десятки. У планах - створення головних святинь, передє 5 канал.
Сурдоперекладач (перекладає): "Хоче малювати ікони всіх святих, хоче поїхати в Рим і там малювати. Хочу ще намалювати Зарваницьку матір Божу, Почаївську, Теребовлянську і інші".
Матеріали для ікон - майстер теж виготовляє самостійно. Дерев'яні основи з липи по кілька років витримує надворі, щоби потім не тріскалися. Образи створює лише за допомогою натуральних фарб. Позолоту замішує за давнім рецептом - на яєчному жовтку.
Микола Дмітрук, художник: "Роботи надзвичайно цікаві, творчі, позитивні. Я думаю, що він вийшов на шлях великого мистецтва… Це є мистецький погляд…"
Нині ікони виставлені у художній школі, де навчався Михайло Кіцак. Міські чиновники пообіцяли для його робіт підшукати більшу залу.