Гуртки бісероплетіння та орігамі, гімнастичний та мотогурток, хор та спортивні секції, заняття у комп'ютерних класах та чимало іншого.
Як зробити дозвілля дітей цікавим та змістовним знають у Бережанській обласній школі-інтернаті. Свою щоденну наполегливу працю працівники навчального закладу підтверджують результатами. Їх вихованці щоразу привозять з різноманітних змагань призові місця, а діти з затримкою психічного розвитку позбуваються своїх вад, передає tv4.
У вихованців Бережанської школи-інтернату все за планом. Режим дня кожен знає напам'ять. Зоряна Похила, вихованка Бережанської школи-інтернату: "Ми встаємо, тоді йдемо митися, на сніданок. В понеділок в нас лінійка. Далі 7 уроків. Тоді ми йдемо на обід. Після обіду є вільний час, можна поспілкуватися". Ось тут і починається справжнє життя. Гуртків, які відвідують хлопці та дівчата - не злічити. Від творчих - до спортивних. Тому зі змагань та конкурсів привозять лише призові місця.
Надія Пашковська, вихованка Бережанської школи-інтернату: "Я займаюся хором майже 3 роки, їздила цього літа в "Артек", взяла третє місце по вокалу. Мені просто подобається спів". Любов Пукало, вихованка Бережанської школи-інтернату: "Співаю, ходжу на пауерліфтинг в спортзал, плету з бісеру, займаюся всім, чим хочу. - І досягнення вже маєш? - Маю. Чемпіонка України з пауерліфтингу". Василь Гавдида, вихованець Бережанської школи-інтернату: "В вільний час я ходжу на мотогурток... Вивчаєм будову мотоцикла, двигун і правила дорожнього руху. - Ти хочеш бути водієм? - Так". Сергій Балюк, вихованець Бережанської школи-інтернату: "Захоплююсь спортом, ходжу на пауерліфтинг після уроків, після 3 години. Після їдальні йду на пауерліфтинг, там годину-півтори граю футбол, баскетбол". У дівчат захоплення більш творчі. Оксанка вчить нас вишивати бісером. Оксана Мучинська, вихованка Бережанської школи-інтернату: "Мені подобається вишивати. Мені помогла вчителька знайти цю картину, ми пішли в магазин, знайшли її. І я хочу її закінчити. - А скільки часу вже працюєш? - Може два тижні, може один". Чи не половина усіх учнів закладу знають, що таке техніка орігамі. В нагоді стають і кольоровий папір, і серветки. Часу така робота забирає немало, та результат того вартий. Навіть хлопці не залишаються осторонь. Хваляться своїми виробами. Андрій Пашковський, вихованець Бережанської школи-інтернату: "Перше приїхав, мене вчили складати ці модулі, потім показали, як складати низ. Потім показали, де цей папір брати, як з ним що робити. І мене так навчили, допомагали і я так робив". Вони навчаються тут всього: і рукоділля, і праці. Дорослі добре розуміють: в житті дітям згодиться не лише орігамі. Тому й намагаються привчити ще з маленьких до порядку. Діти, які сюди приходять, часом не знають звичних речей. Михайло Старко, директор Бережанської обласної комунальної ЗОШ-інтернату з поглибленим вивченням трудового навчання: "В наш час високих технологій ми стикаємось з тим, що елементарних речей по самообслуговуванню дитина не вміє. Це користуватись вилкою, ложкою, туалетними засобами гігієни. Це є дуже велике упущення, приходиться навчати дітей елементарним речам культури, моментам спілкування у відносинах одних між одними. Бо з таких умов приходять ті діточки". Нині у Бережанській школі інтернаті 134 вихованці. 34 з них - сироти та діти, позбавленні батьківського піклування. Всі інші школярі - з малозабезпечених сімей, які потребують корекційного навчання. Є серед них і діти з затримкою психічного розвитку. Сюди приходять з майже 6-річного віку. Така малеча потребує особливого піклування. Вони горнуться до вчителів, як до рідних. Ті ж люблять діток, як своїх, розповідають у школі. Тут з вихованцями займаються логопед та психолог. Директор підтверджує - успішно.
Михайло Старко, директор Бережанської обласної комунальної ЗОШ-інтернату з поглибленим вивченням трудового навчання: "В 11-му році в нас було 24 дитини, які з категорії затримки психічного розвитку перейшли в норму. В минулому році було 17 таких діточок, які перейшли в категорію норми". Насичене дозвілля, цікаві уроки, веселі заходи, - вихователі намагаються наповнити життя дітей змістовними справами. Проте за домівкою діти все ж сумують.