“Страшно, коли кисень зупиняється”: вчитель з Тернопільщини розповів про страшні реалії лікування COVID-19 в районній лікарні

59-річний Ярослав Денчик, заступник директора школи із села Білозірка, Лановецького району – 17 червня святкував день народження у лікарняній палаті Лановецької районної лікарні в інфекційному відділенні. У чоловіка підтвердили діагноз коронавірус. 

“Сьогодні вперше зустрічаю свій День народження під наглядом ковіду. Настрій – побороти ковід з Божою допомогою та професіоналізмом лікарів і своєю витримкою. Дякую Вам, рідні, друзі, що вітаєте мене з ювілеєм….Щиро Ваш, Ярослав.., – написав 17 червня на власній сторінці у Фейсбук пан Ярослав”.

Заступник директора Білозірської ЗОШ І – ІІІ ступенів Ярослав Денчик не може зрозуміти де заразився коронавірусом, хіба що через продукти чи підручники. 

З 9 червня Ярослава Денчика завезли у Лановецьку районну лікарню з температурою під 40. Там чоловікові поставили діагноз коронавірус. 

17 червня чоловік відсвяткував свій 59-тий день народження у лікарняній палаті та на кисневій підтримці, пише 7Днів.

У свято медиків, Ярослав написав гнівний пост про умови і щодо лікування його на Лановеччині:

“Всіх медичних працівників не можна вітати, бо в Лановецький ЦРЛ працює реанімаційне відділення, яке сконцентрувало необхідну апаратуру, а до хворого з важкою формою ковіду не йде і до себе не запрошує. Приходиться наступи удушшя долати без реанімації. Лікар Мостовик вночі жодного разу не була. Це жах, таке враження, що там працюють гестапівці….

Головний лікар Гулько О, я так зрозумів, ніякого впливу на них не має. Коли б не самовіддана праця заввідділом інфекції Рижак Ольги Іванівни і її двох бригад, вже б мене не було…Третя бригада, яка заступає на чергування, слабо орієнтується в лікуванні, хамовита і ледача …Але це збірна зі всієї лікарні, люди відбувають свій номер….Таке трапилося через скорочення професіоналів, а наводнення медустанови подзвоночниками… В основі лежать відкати…”

“Я думаю, що елементарний порядок з подачею кисню (балон вистачає на декілька годин) чи абсолютна відсутність води в боксі, у той же час, що хворому постійно треба пити, чи відсутність дизеліста, який в момент зникнення світла мав би ввімкнути електродвигун. Ви ще ніколи не сиділи в мішку, коли кисень зупинився, світло вимкнуто, а збірна з медсестер відсутня. Це реалії Лановецької лікарні…А тут неймовірний напад удушшя при низькій ситуації…Так себе можуть вести тільки гестапівці, яким доручили організацію роботи лікарні…..”