Парк "Олександрію", державний дендрологічний парк Національної академії наук України, із впевненістю можна назвати одним із найбільш чарівних див України. Його відвідують туристи та знавці з усього світу. Парк знаходиться у Білій Церкві, місті, близькому тернополянам за духом і покликанням, та радо чекає на візит гостей із нашої області.
Про цінність і унікальні пам'ятки парку в ексклюзивному інтерв'ю сайту 0352.ua розповів етнолог ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України Олексій Валентинович Дєдуш.
У якому віці ви вперше відвідали парк, якими були найсвіжіші враження?
"У парку я бував з пелюшок, бо жили ми поруч з парком певний час. Коли почав себе пам'ятати, до того часу й можна віднести перші враження про парк. Вражала природа і архітектурні дива. Тюльпанове дерево на Великій Галявині. Раніше парк був густіше насадженим. Зараз незаконні вирубки та погана оновленість дендрофонду не сприяє його красі.
Улюбленим архітектурним об'єктом був Китайський місток. Звісно, як і всі діти, любив побігати по Колонаді "Луна", яка через майстерність архітектора справді може передати луну. Зараз іноді там грає оркестр, і музику чути на весь парк та околиці".
А які враження доводилося чути від туристів, що вперше відвідували "Олександрію"?
"Часто кардинально протилежні. Одні у захваті, інші — розчаровані. У захваті були від гарних рукотворних ландшафтів, оригінальних пам'яток на кшталт Руїн та Колонади "Луна", гарного хвойного саду біля Музею Парку та тамтешніх троянд. Розчарування стосувалось в основному незадовільного стану фонтанів, специфічні туалети, великі масиви парку, де немає нічого, крім незручних стежок. Багатьох людей розчаровує зоопарк, де тварини перебувають незадовільному стані, хоча немала плата за вхід туди окрема, і це приватна власність".
Парк "Олександрія" відомий не лише в усій Україні, але й далеко за її межами: чи довгим був його шлях до такої слави, з чого все починалося, яка його історія?
"Починалось все через заволодіння графами Браницькими Білою Церквою. Є дані, що задовго до офіційного початку робіт у 1787 р. на місці парку існував сад, який і став його основою. Офіційна дата створення парку це 1793 р. і ця дата відображена на пам'ятнику до 200-річчя парку.
Русофільські кола науковців (і ця теорія, на жаль, популярна) зв'язує появу парку з Потьомкіним і його небогою Олександрою. Нібито саме зведення парку було пов'язано з майбутнім візитом Катерини Кривавої.
Те, що Потьомкін мав вплив на свою небогу це безперечний факт, але подібні парки були предметом престижу, і його закладення пов'язане з підтримкою власного престижу. Вже подальші елементи парку дійсно були пов'язані з Потьомкіним.
Зокрема, є версія, що він був похований у Білій Церкві біля Ротонди, але прах його був спалений у буремні 1917-21 рр. У Херсоні дійсно немає останків Потьомкіна. А таємничий пам'ятник з написом старофранцузькою "Ногам коней" у Олександрії є нібито пам'ятником коням, які везли труп Потьомкіна у Білу Церкву для перепоховання. Все ж це поки міська легенда.
Тим не менше любителі "русского міра" встановили у Ротонді пам'ятник Потьомкіну, який дійсно там стояв до поч. 20 ст. Однак, для історії України цей історичний персонаж зіграв виключно негативну роль, що підтверджують завбачливо встановлені гратки на Ротонді, щоб пам'ятник банально не демонтували патріотичні сили.
Місцеві екскурсоводи стверджують, що то пам'ятник невідомій людині. Але це викликає лише сміх через сльози. Сам парк, за однією з версій, також названо не на честь Олександри Браницької у дівоцтві Енегельгардт, а на честь царя Олександра І. Це був жест вдячності за повернення володінь Ксаверію Браницькому, які були відібрані Павлом І.
Ще одним пам'ятником присвяченим Олександру І ймовірно є так звана колона "Пелікан". Сам парк створений за задумом архітекторів Старова, Ботані та садівника Станге. Сама композиція парку має стосунок до відомого твору Данте Аліг'єрі "Божественна Комедія".
Однак рідко коли згадують основних творців парку - кріпаків Браницьких, яких зганяли з усіх куточків графських володінь. Значну частину архітектури парку було також зведено у сер. 19 ст. Але скасування кріпацтва і невміння вести справи не по-феодальному призвела до початку повільного, але відчутного занепаду паркового комплексу. Однак його слава була більш стабільною, і з самого початку заснування його відвідали ряд відомих персон.
Зокрема, польський поет Міцкевич, білоруський художник Наполеон Орда, ряд російських діячів, особи наближені до королівських родин Європи та наш славетний Тарас Григорович Шевченко.
З початку революційних подій кінця 1910-х рр. парк значно постраждав. Люди з навколишніх садиб тягнули усе що могли. Червона влада організувала на території Олександрії парк ім. Х. Раковського, але поверненням колишньої краси займалась мало. Згодом історична назва була повернена. У часи коли радянську окупацію Білої Церкви замінила гітлерівська місцевих жителів до парку не пускали. У місцевій газеті того часу "Дзвін Волі" є відповідне оголошення. Німці також внесли свій вклад у розграбунок "Олександрії".
З 1946 р. парк був переданий Академії наук УРСР як дендропарк. До кінця 1950-х рр. розвивався виключно як дослідницька база для вивчення рослин. Однак з 1957 р. почались проводитись роботи по реставрації пам'яток архітектури. Варто сказати, що не все реставровано та відновлено в оригінальному вигляді. До 200-річчя парку було встановлено ряд нових скульптур. В останні роки було відновлено Бальну залу, встановлено пам'ятник україножеру Потьомкіну, Олександрі Браницькій, відновлено пам'ятник Коням, на колону Пелікан, вибачте за тавтологію, встановлено пеліканів".
Оскільки "Олександрія" і "Божественна комедія" Данте образно пов'язані, то чи існують певні містичні легенди, що стосуються парку?
"Одна з основних легенд це скарби Браницьких. Типу вони закопані десь в районі парку чи урочищі Голендерня. Їх звісно активно шукали. Про результати пошуків сказати важко, бо ніхто вам напевно не скаже.
Звісно, є ряд традицій пов'язаних з пам'ятниками. Торкнешся, і щось збудеться. На бронзових скульптурах ці місця помітно неозброєним оком. Ну, це типово. У наш парк люблять їздити наречені для фотосесій. Незмінною традицією є також встановлення замків із іменами на мостах парку".
Тернополянам, які відвідують парк, якими маршрутами краще гуляти, аби побачити "Олександрію" в усій повноті своєї краси?
"Найбільш стандартний маршрут це з Центрального входу і прямо до пам'ятника Коню і Ротонди. Потім вліво. Як показує досвід, у цій частині парку заблукати дуже складно. Поруч знаходяться основні архітектурні цікавинки Парку Руїни, Колонада Луна. Від Колонади Луна, стоячи до неї обличчям, якщо піти направо, то можна дістатись до Лавки Декабристів і спуститись до фонтанно-скульптурної композиції Леви.
По доріжці з плит доверху можна вийти до пам'ятника Олександрі Браницькій та Бального палацу. Там же є залишки берсо та пам'ятка Варна. В цьому ж районі є Колонада Пелікан (інша назва Колона Суму). Якщо піти від Колонади Луна ліворуч, то можна потрапити до Китайського містка, Турецького будиночка і Музею, поруч з яким є сад хвойних рослин і квітник.
Якщо є сили та натхнення, варто відвідати Палієву гору. До неї йти доволі далеко, але вигляд з неї дуже мальовничий. На цій горі стоїть пам'ятник Семену Палію - неоднозначній фігурі часів козацтва, який хоч і боровся проти польського панування, вкрай захоплювався Росією. Повернутись з неї раджу іншим маршрутом, де більш спокійно і менш людно, однак у цьому ключі самому на всяк випадок не ходити.
Споглядати треба комплексно. Парк цікавий як і архітектурою, так і рослинами. Як я вже казав, в основі парку лежить схема пекла Данте Аліг'єрі у "Божественній Комедії". Ознайомтесь з твором, в мережі інтернет є графічна схема твору. Візьміть карту Олександрії і спробуйте знайти точки дотику. Це буде перший квест перед візитом.
Звісно, ви можете скористатися послугами екскурсоводів, але частина з них не піднімають ряд незручних питань, які відбувались і відбуваються у парку, також не всі з них мають історичну освіту і зможуть легко відійти від шаблону екскурсії. Але, звісно, є справжні фахівці своєї справи, ну як і скрізь.
Їхати в парк треба зранку, щоб повільно, але напевно обійти більшу його частину. Подбайте про те, щоб у вас було щось перехопити в обід. На щастя, в районі Центрального входу та входу біля монументу Танк в наявності є мережі супермаркетів та інших продуктових магазинів.
Дістатись до парку з залізничного Вокзалу найліпше на маршрутному таксі №7 (запитавши, чи їде він в сторону Лікарні або Парку). З центру (Площа Соборна) найліпше їхати маршрутними таксі №4, 22. Тролейбусні маршрути №1, 4, 8 . Автовокзалу у Білій Церкві немає. Всі люди у нас доброзичливі і знають місто дуже добре, бо воно у нас хоч і велике, але компактне, тому проблем дістатись до "Олександрії" не буде".