Влітку 2009 року звістка про те, що у Тернополі через недогляд батьків від голоду померла 2-річна дівчинка, сколихнула всю Україну. Та мало хто знає, що це лише один з епізодів з життя цієї сім’ї, хоча й найжахливіший.
Тоді ж батьків позбавили прав на дитину, а старшого сина відібрали. Кілька місяців хлопчик перебував у притулку, а невдовзі ним почали цікавитись потенційні прийомні батьки. Одними із претендентів було подружжя з Франції. Саме там хлопчик знайшов свою нову сім’ю.
Три шлюби, п’ятеро дітей, жодної дружини
Ноги у цієї історії виросли ще в Сибіру, саме звідти на постійне місце проживання у Тернопіль переїхала молода благополучна сім’я Катерини та Олександра С. Працьовиті, дружні та щасливі. Вони мріяли, будували плани та втілювали їх. Все частіше Олександр заводив мову про поповнення в сім’ї. Мріяв про сина та щасливу родину. І ось радісна звістка – дружина чекає дитину. Протягом кількох місяців життя пари оберталось тільки навколо цієї події. Приглядали синочкові ліжечко, одяг, іграшки. Обоє працювали та старалися, аби Сергійчик ні в чому не відчував недостатку, змалечку дитині ніколи ні в чому не відмовляли. Батьки настільки любили єдину дитину, що дозволяли йому практично усе. Зрештою не вони стали виховувати сина, а він їх. Кожна чергова витівка сходила Сергію з рук. Навіть найменші конфлікти батьки намагалися загладити без зайвого розголосу. Коли хлопець пішов у школу, ситуація тільки ускладнилася. Почалися непорозуміння з ровесниками, вчителями, а за ними – прогулювання занять. У своїх переконаннях Сергій був дуже категоричним. Через самовпевненість часто виникали суперечки з оточуючими. У позитивному руслі такий норов, можливо, приніс би користь, але, на жаль, характер суперечок не виправдовував себе. Батьки думали, що виправити хлопця зможе армія, тому навіть дещо зраділи, коли прийшла повістка. Тим паче, що хлопцеві випала можливість служити у президентських військах. Але й тут Сергій наламав дров і ледь виплутався з неприємностей.
Іншою рятівною шлюпкою в очах батьків був шлюб та турботлива дружина з дитиною. Спробували і такий варіант. Дружина до Сергія приїхала зі Східної України. Дівчина порядна, партія хороша, але перевиховати чоловіка не зуміла. За деякий час у молодого подружжя народилася донька. Та про стабільність і спокій Сергій навіть думати не хотів. На думці були одні гулянки, веселі компанії, пригоди. І молода дружина не витримала, зібрала речі, дитину і повернулася додому. Чоловіку наче руки розв’язалися, тому повернути сім’ю він навіть не намагався, пише Номер один.
Другу дружину Сергій знайшов на Івано-Франківщині. Вона ощасливила чоловіка сином, однак ситуація повторилася. Після цього він ще більше приклався до чарки, шукав випадкові зв’язки, сумнівні компанії. Через вибрики сина батьки не мали спокою ані вдень, ані вночі. Вони мріяли, щоб Сергій знову одружився, тоді їм буде з ким розділити відповідальність. Пошуками майбутньої дружини вирішили зайнятися самостійно. Критеріїв було не багато: аби покірна була, працьовита, тиха та скромна. Вибір батьків знову зупинився на Івано-Франківщині. Дівчина росла без матері. Її виховував батько. Сім’я була не надто заможна, одним словом – усе, як планували. Втретє Сергій одружуватися не став. Вирішив жити з дівчиною громадянським шлюбом. Катерина та Олександр сподівалися, що трійка – щасливе число і нарешті все складеться. Усе ніби так і було. Бабуся та дідусь збагатилися ще на трійко внуків. До того ж, усі три – хлопці. Сергій з дружиною та синами жили разом з батьками, але навіть під подвійним наглядом чоловік не позбувся своїх розгульних звичок. Жінка вирішила, що більше так тривати не може і краще їй одній виховувати троє дітей, ніж жити поруч з гульвісою та дебоширом. Масла у вогонь підливали батьки, які своїми настановами ще більше розпалювали суперечки. На Івано-Франківщині у жінки була своя кімната у гуртожитку. Саме туди з дітьми вона вирішила податися. Ось тут і почалося. Сергію на все те було байдуже, а ось Катерина та Олександр дуже прикипіли до старшого онука. У них же крім дітей, по великому рахунку, нікого не було, тому віддати їх матері вони не хотіли. Не переконали дідуся з бабусею навіть рішення судів та органів опіки.
– У 2000 році Тернопільський міськрайсуд прийняв рішення визначити місце проживання дітей з матір’ю, – розповідає начальник відділу з питань опіки та піклування служби у справах неповнолітніх і дітей ТМР Марія Дунець. – У ході виконання рішення суду двоє дітей жінка змогла забрати, а найстаршого хлопчика дідусь з бабусею не віддавали. Йому тоді було близько семи років. У відібранні брало участь багато структур та органів, цьому передували численні рішення, ухвали, але дідусь з бабусею перешкоджали зустрічі з дитиною. Вони налаштували онука проти матері, тому самостійно спроб зустрітися з нею він не робив. Нещодавно хлопцеві виповнилося 16 років, а він і досі проживає з бабусею та дідусем.
Добізнесувалися до смерті
У той час Сергій жив собі окремим життям і у справи сімейні не вмішувався. У нього з’явилася нова пасія, тому інтереси чоловіка були зосереджені на іншому. Цього разу він обрав для себе статну перспективну тернополянку, для цього навіть забув про алкоголь та гулянки. Вона працювала підприємцем на ринку і «затягла» у свій бізнес кавалера. Спершу справи у підприємливої пари йшли непогано. Дохід був стабільний, грошей вистачало на всі радощі життя. Та чорна смуга вирішила перевірити міцність цих стосунків. Де тонко, там рветься. Через фінансові проблеми Сергій знову почав заглядати у чарку, а за ним потягнулася й Наталя. На той час у пари уже народилося двоє дітей: старший – хлопчик, молодша – дівчинка. Друга дитина народилася з вадами розвитку. Вона потребувала багато уваги та догляду, але дати їх дитині батьки не змогли. Обох наче хтось наврочив: пиячили, по кілька днів не з’являлися додому. Пара жила окремо від батьків, тому часто діти самі залишалися вдома на тривалий час.
Влітку 2009 року в органи опіки міської ради надійшло повідомлення про смерть дитини. Під час розтину тіла у шлунку дівчинки не було виявлено ознак їжі. Така звістка викликала жах навіть у бувалих спеціалістів. Після смерті молодшої дитини, вбачаючи у діях матері загрозу для життя старшого хлопчика, міський прокурор подав позов про позбавлення батьківських прав 33-річної тернополянки над старшим її сином. Прокурор також порушив кримінальну справу за ст.166 КК України за фактом невиконання батьківських обов'язків по догляду за дитиною, які спричинили смерть дитини. Перед оформленням у притулок хлопчика оглянули лікарі обласної лікарні. Вони засвідчили затримку мовленнєвого та психологічного розвитку.
– Дитина була дуже запущена, – пригадує Марія Дунець. – Вона не вміла говорити. Видно було, що нею ніхто не займався. Фахівці доклали чимало зусиль, щоб хлопчик міг наздогнати у розвитку своїх однолітків. У той час обоє батьків знаходились у місцях позбавлення волі. Що цікаво, напередодні жінка неодноразово зверталася в органи опіки з проханням повернути дитину, однак займатися нею вона не хотіла. Згодом хлопчик потрапив під програму усиновлення. Ним зацікавилась подружня пара із Франції. Чоловік з дружиною неодноразово приїжджали в Україну, налагоджували контакт з хлопчиком. Коли процедура всиновлення була завершена, дитина переїхала жити за кордон. У його батьків є власна кінна ферма, хлопчик ходить у школу, забезпечений усім необхідним. Його біологічний батько нещодавно вийшов з місць позбавлення волі, куди потрапив через невиконання батьківських обов’язків, що спричинило смерть дитини. Він вийшов достроково за хорошу поведінку, однак до нас досі не з’являвся. Невдовзі на волю має вийти жінка, однак процес всиновлення є незворотним, тому тернополянці дитину однаково не повернуть. Спілкуватися з сином жінка зможе лише в тому випадку, якщо він сам цього захоче, до того ж після досягненням ним повноліття.
Досі невирішеною залишається ситуація щодо хлопчика, який проживає з Катериною та Олександром. Дідусь з бабусею залишили йому заповіт на помешкання і неодноразово намагалися позбавити його матір батьківських прав, щоб отримати допомогу на дитину. Однак жінка зареєстрована на Івано-Франківщині, тому суди відбуваються в іншій області. Їздити на них немає кому, адже Катерина та Олександр уже похилого віку і здоров’я не дозволяє їм цього робити. Згодом сам хлопець домігся відкриття кримінального провадження. На черговому засіданні дідусь, бабуся та хлопець сподівалися на позитивне вирішення справи, однак для того, щоб отримати допомогу на дитину та стати її опікунами, потрібно, аби прав було позбавлено одразу двох батьків. Тут думки Катерини та Олександра розійшлися. Жінка проти, щоб її сина позбавляли батьківських прав щодо онука. Наразі органи опіки залишили розгляд справи без висновку. Катерина написала заяву, в якій йдеться про те, що позбавлення матері прав у подальшому може стати причиною конфліктів між нею, онуком та його братами, а після того, як старенька з чоловіком помре, матір залишиться його найріднішою людиною. На основі цього органи опіки надали висновок про недостатність підстав для позбавлення жінки батьківських прав. Втім 16-річний юнак не зупиняється: пише апеляції і оббиває пороги судів, відтак ставити крапку у цій справі рано…