Місцем своєї домівки вони обрали зупинки маршруток, ринок і ті місця, де їм просто дають поїсти.
Людям вони стали чомусь не потрібні. Мимо них проходять сотні людей. Одні збайдужіло подивляться, інші зневажливо відвернуться. Є ще і ті треті, які зрідка чимось пригостять. Але їх мало.
Їхнє життя – це добрий, сумний погляд, який серед людей вишукує того, хто б щоранку його вигулював. Того, хто б сказав: «Дай лапу!». Та у них нікого немає – вони безпритульні.
- Мені дуже жаль собачок і котиків, які живуть на вулиці. Перед нашим під’їздом таких теж є багато, – розповідає десятирічна тернополянка Оксанка, – коли я йду зі школи, то часто купляю у магазині сосисок і ми з подругою підгодовуємо тваринок. Я навіть минулого року вмовила маму підібрати кицю, зараз вона живе з нами, я назвала її Веронікою.
Проте не завжди так трапляється. Зазвичай, їх можна копати, відстрілювати і отруювати. Вони нічого нікому не скажуть. Вони не вміють говорити. Колись ставши свідком того, як школярі знущаються над беззахисною бродячою кішкою, зробила їм зауваження. Проте почула у відповідь лише холодну байдужість: “А Вам, що до того. Що хочемо, те і робим.”
У Тернополі ж періодично у ЗМІ з’являються публікації, збираються прес-конференції, де обговорюють про жорстокі вбивства безпритульних. Також і з’являється інформація про те, що бездомна собака на когось напала та покусала.
- Пригадую на зупинці Максима Кривоноса жила безпритульна собака. Її звали, здається, Найда. Щороку вона приводила цуценят, яких радо розбирали студенти та випадкові перехожі, – розказує мешканка вулиці М. Кривоноса Галина Боднар, – та десь півроку тому я її не бачила. Чула, що саме тоді бродячих собак отруювали . Сподіваюсь, що з цією собачкою нічого подібного не сталося. Звісно хочеться вірити, що Найду взяли собі якісь хороші люди, але чомусь не вдається бути оптимістом.
Найчастіше місцем відпочинку та водночас домом безпритульних собак є зупинки маршрутних таксі, смітники або ж ринки. Там їх і підгодовують, пише Тернопільська липа.
Там безпритульні собаки, за словами більшості тернополян не заважають нікому. Скептично ставляться до тварин одиниці.
Якщо собака веде себе неадекватно, то людина повинна обов’язково якось себе захистити, вважають деякі тернополяни, проте не слід провокувати тварину і вона не виявить агресії, якщо здорова. Більшість тернопільських собак є вакцинованими, тобто захищеними від хвороб. Тернополянин Андрій Сагайдак вважає:
- Зазвичай я по життю є нейтрал, і моє ставлення до тваринок також нейтральне. В дитинстві мав алергію, уникав їх, зараз виріс – переріс алергію але нейтральне ставлення лишилось. Для прикладу, якщо я йду по вулиці і безпритульна собака мене не чіпає – я роблю те ж саме. Якщо гавкає,погрожує чи навіть нападає – ну вибачте, може я роблю теж саме.
Вражає те, що за даними Всесвітньої організації захисту тварин, Україна входить у п’ятірку країн з найгіршою ситуацією з тваринами-безхатьками, разом з Албанією, Азербайджаном, Білорусю, Вірменією.
А що ж робити? Мабуть, варто найперше бути справжніми людьми, старшими братами для чотирилапих. Коли люди все таки зрозуміють слова Маленького принца з казки Антуана де Сент-Екзюпері: “Ми відповідаємо за тих кого приручили”?
Цікаво те, що люди одомашнили собаку, за підрахунками вчених, у кам’яному віці ще 10-15 тисяч років тому, кішок приблизно – 6 тисяч років тому. А от відповідати за тварин і досі не навчилися.