15 червня, коли майже усією Тернопільщиною пройшла сильна злива, подекуди з рясним градом, а небо розривали гострі блискавиці, сталася трагедія у селі Шипівці Заліщицького району.
Кульова блискавка влучила у 15-річного Михайла Палагнюка, який випасав корів за селом. Врятувати юнака не вдалося. Блискавка вразила й кількох інших пастухів, але значно меншою силою розряду. Ще одного потерпілого, 14-річного Михайла Боровського, без свідомості доправили до реанімаційного відділення Заліщицької районної лікарні. Коли підліток прийшов до себе, не міг нічого пригадати, тільки, ніби щось відчуваючи, запитував, як товариш. Рідні довго не наважувалися сказати правду, та все ж розповіли, пише Нова Тернопільська газета.
— Близько 11-ої години небо затягли хмари, ринула гроза, пастухи почали збирати худобу, аби гнати додому. Раптом над полем вдарив грім, аж довколишні будинки задрижали, і сталося страшне… — зі співчуттям розповідають у селі. — Ішли корови, кілька пастухів, і чомусь саме Михайлик прийняв на себе удар. Він був найвищий, можливо, тому й так трапилося… Хлопчик, неначе громовідвід, захистив інших, бо ж потужний удар блискавки міг мати ще фатальніші наслідки.
Звістка про смерть Михайла Палагнюка приголомшила Шипівці, це перший такий сумний випадок у селі. Відразу після нещастя люди бідкалися, що, можливо, хлопець розмовляв по мобільному і «прикликав» на себе блискавку, однак рідні запевняють, що він не брав на поле телефон, а тому те, що сталося, — ніби приреченість. Місцеві мешканці мають ще одне вірогідне припущення щодо причини трагедії: неподалік того місця височіє вишка одного із мобільних операторів, а також високовольтна лінія електропередач.
— Не інакше, як вишка «притягнула» біду, вона — наче магніт для блискавки, — констатують селяни. — Зв’язок — це, звичайно, добре, але чи завжди сучасні засоби є безпечними? Та й чи хтось серйозно перевіряє всі ці споруди, які височіють над нашими головами.
За три дні до нещастя Михайло Палагнюк відсвяткував випускний у школі, цьогоріч закінчив дев’ятий клас. Однокласники пригадують, що він випромінював радість і жагу до життя. — У нашому класі було сім учнів — три хлопці і чотири дівчини — маленька родина, — каже однокласник загиблого Степан. — Разом вчилися, разом відпочивали, будували плани на майбутнє. Михайло завжди хотів бути лікарем, казав, що буде рятувати людські життя… Не стримує сліз класна керівничка Алла Михайлівна Мельник. Разом зі школярами вона проводжала Михайла в останню дорогу.
— Хто б міг подумати, що так станеться?.. — тремтячим голосом каже вчителька. — Ми так гарно відсвяткували випускний, Михайлик, як лідер класу, відповідав за організацію свята. Він ніби щось відчував, бо, як ніколи, хотів наспіватися, наговоритися, натанцюватися… Просто вражав своєю артистичністю, а як він чудово переспівувався під час гостини. Після урочистої частини я на хвильку зайшла в учительську перепочити, як тут прибіг Михайлик і запросив мене до танцю. «Алло Михайлівно, можна вас до танцю?!» — галантно подав руку. «Не поспішайте додому, бо коли ще зберемося усі разом? — заохочувала я своїх випускників насолоджуватися сходом сонця. — Хтось вступить до училища чи технікуму, хтось створить сім’ю — розбіжимося…» Боляче, бо вже за кілька днів ми були не всі.
Смуток нині панує у родині Палагнюків. Мати щодня ходить на цвинтар до сина, несе букети квітів. Батько приїхав на похорон із заробітків з Польщі. Власник фірми, де працював чоловік, підтримав родину, передав вінок. Мати теж їздила на сезонні роботи до сусідньої країни, але повернулася перед випускним сина, бо хотіла бути поруч з ним у святкові миті. Сумує за Михайлом його молодша сестричка Оля. «Чуєте, Михайло кличе мене… Як ми будемо без нього?» — виливала свій біль дівчинка під час похорону. Ще зовсім свіжі фото з останнього дзвоника у школі нагадують Палагнюкам про недавнє родинне щастя. Оля була ведучою на святі брата, мама радісно споглядала на дітей! «Серденька мої, дякую Богові, що ви даруєте мені тільки радість!» — говорила дорогою додому. Та, на жаль, щастя обірвалося так несподівано... Загалом за минулий тиждень від удару блискавки в Україні загинули чотири людини. Так, блискавка вдарила жінку і чоловіка на Вінниччині та двох чоловіків у Житомирській області. Кілька днів перед тим на Миколаївщині блискавка вразила чотирьох людей, серед потерпілих — двоє дітей. У зв’язку з цим рятувальники рекомендують бути вкрай обережними під час грози.
Як повідомив начальник відділу інформації і комунікації з населенням територіального управління ДСНС в Тернопільській області Сергій Данілін, щоб знизити ризик під час грози на відкритій місцевості, не можна ховатися під високі дерева, особливо поодинокі. Дуже рідко блискавка влучає у вербу і клен, а найменш вірогідна її атака на кущі. На відкритому просторі краще присісти у суху яму, траншею. Варто оминати великі металеві предмети, бо вони притягують блискавку. Під час грози в жодному разі не можна розмовляти по мобільному, найкраще його взагалі вимкнути. Не потрібно бігти, не можна купатися під час грози. Якщо людина перебуває у будинку, варто зачинити вікна і двері та вимкнути електричні прилади.