Має чотирьох дітей, найменшій - три місяці, яку ще не бачив через війну: історія 27 - річного командира тернопільської артбригади

Олег, народився у Миколаєві, у 18 років пішов служити. Йому всього 27 років, а він уже батько чотирьох дітей та командир тернопільської артбригади. За словами військовослужбовця, на фронт пішов бо має сім'ю і хоче, щоб вони жили у мирі, у вільній та незалежній Україні.

Про це йдеться в матеріалі 20 хвилин.

 "Служити пішов у 18 років. Підписав контракт на три роки. Далі — вступив до Львівської академії сухопутних військ ім. Гетьмана Сагайдачного. Рік випуску — розпал повномасштабної війни. Навички вдосконалюю в Естонії — перекваліфіковуюся на новітнє озброєння. Прийняти відповідальність було чи не найважче — військового досвіду катма, усі підлеглі старші за віком. Відразу почали працювати дуже інтенсивно, навіть не було часу знайомитися. Однак із самого початку відчув згуртованість та підтримку. Накази виконують без заперечень, команди розуміють з півслова. Масово уражаються цілі. Росте авторитет. А далі – усе йде як по маслу. Перші результати роботи — знищені ворожі склади боєприпасів "БМ-21(град)" і самі установки, розбита колона із 12-ти танків і "бінго" — три танки одним пострілом", - пригадує військовий. 

 Олег родом з Миколаєва, він з сумом пригадую місце де пройшло його дитинство, так війна безжально торкнулася місця де пройшли його дитячі роки. Маленьке село Зоря із населенням менше двох сотень людей на межі Херсонщини і Миколаївщини сьогодні зруйноване вщент. Виявляється, воно було для ворога стратегічним. Зараз воно вщент зруйноване.

"Це прохідна місцевість, зручна розв’язка на вихід до Миколаєва, до нього сунули чотири колони. Люди знали про це, евакуювалися. Я контактував з сусідами, однокласниками, спрямував їх до найближчої бригади ЗСУ, навчив як користуватися спеціальними додатками, розказав, які програми встановити, щоб вирахувати координати цілей. Вони організувалися і співпрацювали з військовими. Коригування допомогло, знищили ворожий наступ. Окупованим село було недовго. Але, на жаль, і не вціліло", - зізнається військовий. 

Вдома на захисника чекають дружина та четверо дітей, найменшої - трьохмісячної дівчинки, військовий навіть не бачив від початку війни.