Його бойовий дух вражав та надихав багатьох бійців. Роман Литвин був мужнім стрільцем, який мав ціль на цій війні. Він пішов воювати, аби помститись ворогам за побратимів. Та 21 квітня, на жаль, загинув сам.
Чоловік лише починав будувати своє життя, мав багато планів та мрій. Та тепер він назавжди залишиться в пам’яті своїх близьких, пише Т1.
Чоловік пішов боронити країну на початку повномасштабної війни. Отримавши повістку одразу вступив до лав ЗСУ. Боєць мав досвід у військовій справі — служив в армії. Був хорошим стрільцем. Вмів поводитись зі зброєю.
Рідні кажуть, він хотів вигнати загарбників з нашої країни та робив усе для перемоги. Був мужнім і впевненим. Тому на нього завжди могли покластись та довіритись друзі і знайомі.
Навчався хлопець на електрослюсаря. До війни їздив на роботу за кордон. Допомагав батькові, той працював на будівництві. На фронті хлопець був більше року, загинув на Донеччині.
На війні хлопець був у багатьох ситуаціях. Кілька разів прощався з рідними, бо думав, що після завдання не повернеться. Були моменти, коли захисник залишався один після завдання. Рідні пригадують, як він розповідав, що виносив побратимів на руках.
Для рідної сестри Надії смерть Романа — важка втрата. Він був єдиною підтримкою. До початку повномасштабного вторгнення у бійця було багато планів. Мріяв про власну сім’ю та сімейний бізнес.
Поховали бійця на Алеї Героїв, на микулинецькому кладовищі. Вічна пам’ять і слава захиснику.