У кожної дитини є мрії, але далеко не кожна прикладає багато зусиль для їх здійснення.
Степану Луб’янському із Заліщицької громади – шістнадцять. У нього, як і всіх його ровесників є багато мрій. Щоб вони здійснилися, хлопець вишиває бісером. Коли дивишся на його вироби, одразу й не скажеш, що створені вони юнацькими руками. Степан вишиває красиво, вміло, впевнено. Наче професійний майстер.
«Ти зможеш!»
– Цій справі мене навчила Ганна Йосипівна – вихователька Заліщицького обласного багатопрофільного навчального реабілітаційного центру, де я провів своє дитинство. На жаль, я не пригадую прізвища виховательки, але мені добре запамʼяталося, як Ганна Йосипівна якось сказала, що принесе нам щось дуже цікаве. Можна лише уявити, з яким нетерпінням я чекав того дня. Тож коли вихователька показала нам свої вишиті роботи, я не міг відірвати від них очей. А потім Ганна Йосипівна дала мені голку, тканину та бісер і тоді я вже не міг відірвати від них своїх рук. Звичайно, що спочатку не все вдавалося, але вихователька сідала біля мене і щоразу повторювала: «Ти зможеш!» Так і сталося. Перша моя вишита робота – маленька іконка. Шкода, що вона не збереглася. Якби у мене тоді був телефон, я би неодмінно сфотографував її. А так вона залишилася лише у моїй дитячій пам’яті.
Перші замовлення
Після цього Степан кілька років не вишивав. Заново взявся за роботу у п’ятому класі.
– Нам доручили оформити стіну у класному кабінеті, – розповідає хлопець. – Я прикрасив її своїми вишитими картинами, на яких зображені маки і калина. Потім були ще невеличкі роботи. Серйозно вишивкою я почав займатися цієї весни. У мене виникло бажання зробити подарунок дорогій мені людині – тітці Аллі. За кошти, які передала сестра, я купив заготовку для вишивки та бісер. Через десять днів картина «Квітковий чайник» була готова. Коли її побачила майстриня зі швейної справи Руслана Григорівна, то стала хвалити мене, а потім показувала усім у школі. Реклама спрацювала досить успішно, бо вже невдовзі я отримав замовлення вишити пазуху і манжети сорочки. З цією роботою я впорався за чотири дні. Пізніше мені знову дали термінове замовлення. Щоб його вчасно віддати, я не спав ночами, бувало, вишивав до п’ятої ранку.