У січні 2023 року колишня жителька м. Донецьк Надія Б. звернулась до суду із позовом до держави російська федерація в особі посольства рф в Україні та просила у своїх інтересах та інтересах двох малолітніх дітей встановити факти, що мали юридичне значення, а саме, що внаслідок збройної агресії рф проти України вона з дітьми змушена була виїхати з м. Донецьк, та зобов’язати рф компенсувати завдану моральну шкоду у загальному розмірі 5 млн. 528 тис. 600 грн (на час пред’явлення позову за офіційним курсом Національного банку України було еквівалентно 140 тис. євро).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначила, що внаслідок окупації військами рф у лютому 2014 року частини території України вона з синами змушена була переселитись із м. Донецьк спочатку до м. Кременчук Полтавської області, надалі до м. Маріуполь, а згодом до м. Київ. 24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення рф на територію України вони вкотре змушені були покинути місце проживання та переїхати до м. Тернопіль, де на даний час проживають як внутрішньо переміщені особи.
Внаслідок постійних переїздів вони втратили єдине житло (рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 23 листопада 2017 року за її сином Єгором Б. визнано право власності на двокімнатну квартиру в м. Донецьк, яку вимушені були покинути), позбавлені вільного спілкування з рідними та друзями, а також втратили налагоджений побут та місце праці.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2023 року позов задоволено частково. Встановлено факти, що мали юридичне значення. За завдану моральну шкоду з російської федерації на користь Надії Б. стягнуто компенсацію у сумі 600 тис. 996 грн., на її користь в інтересах старшого сина – 400 тис. 664 грн і 200 тис. 332 грн – молодшого сина.
Не погодившись із судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу та просила дане рішення змінити і збільшити розміри компенсації моральної шкоди до вказаних у позовній заяві – 105 тис. євро, а саме по 35 тис. євро на кожного за наслідками вимушеного переселення у 2022 році з м. Київ до м. Тернопіль, та додатково 35 тис. євро особисто їй за наслідками вимушеного переміщення у 2014 році з м. Донецьк до м. Кременчук Полтавської області, а згодом до м. Київ.
В обґрунтування позову зазначила, що, як встановлено місцевим судом, внаслідок збройної агресії рф вона з дітьми двічі вимушено переселялась: у 2014 році із м. Донецьк, а у 2022 році – з м. Київ. На час переїзду з м. Київ до м. Тернопіль молодшому сину виповнилось 8 років, а старшому – 13 років. У м. Київ діти жили своїм свідомим життям: ходили до школи та на тренування, мали друзів і постійні соціальні зв’язки.
При цьому сини усвідомлювали поняття своєї родини, повністю розуміли страх за своє життя та життя рідних і однокласників внаслідок збройної агресії. Тому вважала безпідставним висновок суду першої інстанції, що малолітні діти через свій вік не могли зазнати моральних страждань у такому розмірі.
Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду, детально перевіривши матеріали цивільної справи в межах поданої апеляційної скарги, погодилась із висновком суду першої інстанції, що внаслідок збройної агресії рф Надія Б. та її малолітні сини двічі вимушено переселялись: у жовтні 2014 року із тимчасово окупованого м. Донецьк до м. Кременчук Полтавської області, потім до м. Київ, а у квітні 2022 року через повномасштабне вторгнення військ рф на територію України і активні бойові дії у Київській області – до м. Тернопіль.
Також місцевий суд правильно виснував, що внаслідок збройної агресії рф проти України позивачці та її малолітнім синам спричинена моральна шкода, що полягала в істотному порушенні їх конституційних прав.
Однак місцевий суд не врахував характер страждань позивачки та її малолітніх дітей, обсяг заподіяної їм шкоди та обставини, за яких така шкода була заподіяна, зокрема що Надії Б. із двома малолітніми дітьми під час бойових дій довелось двічі вимушено переселятись.
Також суд першої інстанції не звернув увагу, що в позовній заяві Надія Б. завдану дітям моральну шкоду пов’язувала з вимушеним переселенням у 2022 році з м. Київ до м. Тернопіль.
Зважаючи на це, колегія суддів прийшла до висновку, що розмір компенсації з відповідача – держави рф на користь Надії Б. та її малолітніх синів слід збільшити.
З огляду на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу Надії Б. задовольнила частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 квітня 2023 року в частині стягнення моральної шкоди – змінила та постановила стягнути з держави російська федерація на користь Надії Б. компенсацію за завдану їй моральну шкоду – 2 млн. грн та за завдану моральну шкоду малолітнім синам – по 1 млн. грн на кожного.