У неділю перед Великоднем православні та католики відхначають Вербну неділю.
Вербна неділя та її традиції
З Вербної неділі розпочинається останній страсний тиждень посту, який дуже суворий. Цього дня треба вітати одне одного, відвідувати службу та освячувати вербові гілочки. Вони символізують пальмові гілки, якими вітали Ісуса у Єрусалимі перед своїм розп'яттям.
Колись господарі, повертаючись з церкви з освяченою вербою, не заходили прямо до хати, а одразу садили гілки у саду чи на полі, "щоб росла на славу Богові, а нам, людям, на користь".
Решту гілок несли вдома та ставили у покуті під святими образами.
Зустрівши вдома того, хто не встиг прокинутись на ранкову службу, вони "били" його вербовими гілками, застерігаючи:
Не я б’ю - верба б’є,
За тиждень Великдень,
Недалечко червоне яєчко!
Раніше вірили, що гілки верби, освячені в церкві, мають велику духовну силу та можуть допомогти позбутися різних хвороб. Ця віра призвела до того, що немовлят купали у воді з вербовими бруньками, а хворі люди використовували вербу для лікування.
Використання вербових гілок для цілительних цілей включало й такий обряд, як "биття вербою", коли по тілу людини били вербовими гілками, вимовляючи молитви: "Святий Дух, через вербу входь - хворобу відводь. Верба прийде - хворобу віднесе".
Цей обряд вважався засобом вигнати з хворого тіла захворювання та відновити здоров'я.