Відомий одеський композитор Борис Мамін освідчився тернопільській поетесі Марії Карпик
Про це розповідає "Суспільне".
Чоловікові 77 років, його обраниця на 7 років молодша. Пара познайомилася у соцмережах три роки тому. Кажуть, їх поєднала спільна творчість. Вона пише поезії, він кладе їх на музику. У доробку Бориса понад 400 власних музичних творів, Марія —авторка 15 поетичних збірок.
"Якби мені колись сказали багато років тому, що я покину свою Одесу, рідне місце, і я переїду в Галичину жити, я б не повірив. Оскільки я пишу музику, то мені потрібні тексти. Для пісень, для молитов, для духовної, різної музики. І якось я звернув увагу на гарні, такі зворушливі вірші, рядочки пані Марії. Я проявив ініціативу, познайомився з нею і ми стали віртуальними друзями. Я запропонував написати першу пісню. Вона має таку дуже цікаву назву "Дотики рук". А далі була друга пісня, і пішло. Я побачив, що з нею можна працювати. Хоча зі мною важко працювати, — розповів Борис Мамін.
"Ми слова довго-довго шліфували, майже пів місяця ми з ним працювали над тією піснею. Ми сварилися, доказували, тому що в нас характери однакові. Ми вогняні знаки. Творчі люди — це завжди, знаєте, люди такі особливі. Я Овен і я завжди люблю бути лідером. Він, як чоловік, теж хоче бути лідером", — каже Марія Карпик.
Борис каже, згодом зрозумів, що закохався.
"Потім я все більше і більше звертав увагу на пані Марію як на жінку, а не як на поетесу. Наше кохання стало просто розквітати, і, тим паче, що це весна. Закоханість, взаємні почуття. Моя одинокість, вона одинока. Це погано, для творчих людей особливо погано. І це при тому, що в нас є діти. У мене дуже гарні дві доньки, в неї – донька і син, і все там гаразд. І ми так зрозуміли, що можемо бути один для одного тил. Як міцний тил вона і, як авангард я. І тоді стало питання переді мною: чого ти морочиш голову жінці? Закохався, так і кажи. Освідчення було віртуальне. Більше того, я почав писати вірші. Я не поет, я себе не вважаю поетом. І тут у мене раптом виходить сонет. Сонет називається "Марія". Це на кшталт Петрарки і Лаури. Отакий сонет я написав і сам подумав, невже це я".
За його словами, він створив до ювілею Марії відеоролик. Це було віртуальне освідчення.
"Я подумав: ну не можу не подарувати я щось коханій жінці. А що може подарувати жінці композитор, — пісню. Є така пісня, дуже відома, називається "Марічка". Автор Сабадаш". І я написав на цю ж мелодію, але свої слова. Один співак це проспівав, і коли вона святкувала свій день народження, ювілей у "Просвіті" тернопільській, там же показали відео. А в тій пісні є такі слова: "Чарівна Марічко, я до твого серця стежку прокладу". І коли вже публічно це прозвучало, то це було заочне освідчення через пісню".
Майже місяць тому Борис переїхав до Тернополя і пара заручилася.
"Одна справа, коли ти віртуально спілкуєшся, навіть гарні слова говориш коханій жінці. А інша справа, коли отут поруч. Борис дуже уважний чоловік. Він щоранку приносить мені каву в ліжко. Він оформлює це так, що дивуєшся. Взяв на себе напевно найважчу працю — кухню. Поруч з ним я відчуваю себе королевою", — каже Марія.
"Я ніколи не вважав себе поетом. Я пишу вірші тільки для пісень. Але так сталося, що коли ми покохалися з пані Марією, з мене так, знаєте, виходить поезія. Один з віршів, який я написав саме у цей період закоханості, має назву "Зимова любов". У нашому світі дуже багато одиноких людей. І похилого віку теж багато. А це, на мій погляд, страшна болячка така. Бути самотнім і навіть попри те, що ти маєш діточок, онуків, це не те. Треба, щоб поруч був друг надійний, щоб в складну хвилину можна було б порадитись, поплакатися".
Коли у нього виникли проблеми, які призвели до депресії і творчого застою, до життя його повернула кохана жінка, розповів Борис.
"Бажаю знайти свою половину, не зневірюватися. З вірою, з надією, з Божим благословенням шукати, бо вас теж шукають, хтось вас шукає".