Верховна Рада після півтора року дискусій та суперечок ухвалила закон, який прямо забороняє діяльність Російської православної церкви в Україні та відкриває шлях до такого ж рішення щодо Української православної церкви Московського патріархату.
"За" проголосували 265 депутатів. У межах компромісу між усіма фракціями Ради питання у другому читанні не обговорювали й схвалили одразу після відкриття засідання. Ніхто з противників закону на розгляді своїх поправок не наполягав.
Про це розповідає "24 канал".
Ініціатором цього закону ще у грудні 2022 року став президент Володимир Зеленський, який оголосив тоді курс на “духовну незалежність від Москви”.
З того часу навколо цієї ініціативи тривали суперечки як в Україні, так і на Заході, де на захист УПЦ стали юристи, які захищають українського бізнесмена Вадима Новинського. Захисники УПЦ знайшлись у лавах президентської фракції у парламенті, серед відомих політиків США та цілих церков у Європі.
Українська влада офіційно називає УПЦ частиною Російської православної церкви, натомість адвокати та ієрархи наполягають, що вона ще в травні 2022 року відійшла від Москви. В УПЦ засуджують ухвалення закону та називають дії української влади “гоніннями”.
РПЦ офіційно підтримує війну Росії проти України та усіляко сприяє усім діям російських військових. Згідно з соцопитуваннями, більшість українців підтримують заборону УПЦ.
Опитування показують, що зараз в Україні понад 50% українців підтримують автокефальну ПЦУ, яка має близько 8-9 тисяч парафій. І тільки 5% українців підтримують УПЦ, яка має близько 9 тисяч парафій. Проте це мільйони людей, які готові захищати свою структуру та керівництво.
Як українська влада йшла до законодавчої заборони РПЦ, що буде з УПЦ, коли і хто її може заборонити та забрати частину храмів? І чи може цей закон стимулювати об'єднання православних України за посередництва президента чи Вселенського патріарха? Розбиралась ВВС Україна.
Що ухвалила Верховна Рада про заборону церков
Депутати схвалили проєкт закону, який уряд подав ще в січні 2023 року. Спочатку документ був досить лаконічним і передбачав тільки процедуру судової заборони в Україні церков, пов’язаних з РПЦ.
Документ зустрів опір у парламенті в представників колишньої ОПЗЖ та навіть серед депутатів від “Слуги народу”. Після бурхливих суперечок у жовтні 2023 року його ухвалили в першому читанні та пообіцяли суттєво посилити до другого.
Так і сталось - до документа внесли дуже багато поправок, з двох сторінок він розрісся до 23. Туди додали купу питань - від майна до переходу релігійних громад.
Головна ідея закону - суди з подачі органів влади будуть забороняти діяльність церков, які є частиною РПЦ.
При цьому саму РПЦ у законі заборонили чітко і напряму, чого у первинному документі не було.
УПЦ в законі напряму не назвали, проте самі депутати відверто кажуть, що йдеться саме про неї.
За ухваленою схемою, державна служба з питань етнополітики та свободи совісті має визначити, які структури в Україні мають підлеглість та зв'язки з церквою з центром в Росії.
Після цього ДЕСС має дати їм приписи позбавитись цієї залежності, а коли ті відмовляться, то звертатись до суду щодо заборони їхньої діяльності.
ДЕСС раніше вже давала висновок, що УПЦ має підлеглість Російській православній церкві. Тому вона вже має готові аргументи щодо цієї церкви та звернення до суду.
Проте УПЦ не є однією юридичною особою, а складається з окремих єпархій та парафій - загалом їх близько 9 тисяч юросіб. І щодо кожної з них має бути окреме звернення.
Раніше оглядачі вказували, що ДЕСС почне спочатку звертатись щодо скасування реєстрації Київської митрополії та єпархій, а вже потім окремих парафій.
Як компроміс парламент відклав можливість подавати до суду на УПЦ - збільшили перехідний період з місяця до дев'ятьох. Ще не менше кількох місяців мають тривати окремі судові справи, тож до реальної заборони якихось структур УПЦ в Україні може дійти тільки за рік після підписання закону президентом.
Крапку в кожному такому позові ставитиме Верховний Суд.
Ще одна важлива новація закону - там передбачили, що ще до будь-яких судових рішень влада зможе забрати з оренди структур УПЦ державне чи комунальне майно.
Мова йде про храми-пам’ятки архітектури, договори про оренду яких закон фактично розриває автоматично за кілька місяців після схвалення.
Це близько трьох тисяч громад УПЦ, які мають у користуванні старовинні храми.