"Маю погані передчуття, не хочу туди повертатися": поховали бійця з Тернополя, який немов знав, що загине (ФОТО, ВІДЕО)

У Тернополі попрощалися з військовослужбовцем Володимиром Демидасем. Чоловік служив у морській піхоті, захищав Україну на донецькому напрямку.

У Домі печалі зібралися рідні, друзі, сусіди загиблого.

Володимир Демидась, загиблий боєць. Суспільне Тернопіль

Волонтер Віталій Калинобродський розповів Суспільному, що з Володимиром Демидасем знався зі шкільних років. Коли почалася повномасштабна війна, обоє пішли захищати Україну.

"Місяць тому він був у Тернополі у відпустці. Два тижні йому, здається, дали. Я з ним зустрічався. Після того, як ми з ним останній раз бачилися, він сказав: "Віталік, я відчуваю, що щось погано, і не хочу туди йти. Не знаю, чи повернуся звідти. Хочу бути з сім’єю".

Панахида за загиблим у Домі печалі. Суспільне Тернопіль

Священнослужителі відправили за загиблим панахиду. Траурна процесія вирушила до місця поховання на Микулинецькому кладовищі. Домовину з тілом загиблого покрили синьо-жовтим прапором.

Прощання з Володимиром Демидасем. Суспільне Тернопіль

"Ми зібралися тут, щоб віддати шану справжньому патріоту України, мужньому і рішучому воїну, стрільцю, помічнику гранатометника відділення морської піхоти, матросу Володимиру Демидасю.

30 серпня 2024 року, вірний військовій присязі на вірність українському народові, виконуючи бойове завдання за призначенням із забезпечення оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, в населеному пункті Торецьк Бахмутського району Донецької області загинув за нашу Батьківщину", — сказав Федір Приступа.

Домовину накрили синьо-жовтим прапором. Суспільне Тернопіль

Рідним бійця вручили Грамоту пошани та скорботи.

Рідним бійця вручають Грамоту пошани та скорботи. Суспільне Тернопіль

"Він дуже хотів воювати за Україну. І вже останнього разу, коли його мама зробила операцію і хотіла його забрати, він казав: "Ні, мамо, я ніколи не ступлюся звідти". Він би ніколи звідти не пішов. Він в мене затятий: якщо треба йти, то треба йти до кінця. Це була п’ятниця зранку, 30 числа, він подзвонив і спитав, як там мама, як операція, чи все добре? Я сказала, що добре, він сказав: "У мене також все добре". І все", — розповіла дружина загиблого захисника Марія Демидась.

Дружина та донька бійця. Суспільне Тернопіль

У Володимира Демидася залишилася 14-річна донька Тетяна.

"Тато був дуже добрий, хороший. Я завжди з ним ходила гуляти, він водив мене в магазини, купував мені все. Я не думала, що все так закінчиться", — говорить донька бійця.

Могила Володимира Демидася на Пантеоні Героїв. Суспільне Тернопіль

Тетяна Текменова живе по сусідству з рідними Володимира Демидася. Каже, їхні сини були друзями та служили в одному підрозділі.

"Гарний, щирий, дружній. Завжди допомагав, чим міг. Був великим патріотом. У нього мама важко хвора. Я говорила з ним, як він був у відпустці, останнього дня. Кажу ж йому, що лишайся. Він відповів, що повинен вернутися ".

Володимир Демидась загинув на 44-му році життя. Його поховали на Пантеоні Героїв у Тернополі.