Учениця Тернопільського академічного ліцею «Українська гімназія» ім. Івана Франка Уляна Гербут тиждень перебувала в Непалі.
Після перемоги у всеукраїнському відборі поїхала туди на Міжнародну молодіжну олімпіаду з астрономії та астрофізики, де взяли учні з дев’ятнадцяти країн світу. Дівчина привезла додому бронзову медаль, посівши третє місце, – пише видання “Вільне життя”.
Про те, що поїде до Непалу, дівчина раніше навіть не мріяла. Ще у Львові на Всеукраїнській олімпіаді очікувала на менший бал. Молилася, щоб отримати хоча б призове місце. «Мені дали другий диплом, а в абсолютному рейтингу отримала третє місце, – пригадує. – Це був неочікуваний результат. А в Непалі, навпаки, хотіла здобути щонайменше срібло. Вважаю, що могла його здобути, адже знаю більше, ніж оцінили мої знання. Пізніше нам надіслали офіційні розв’язки задач і рейтинги. Побачила свої бали за кожну задачу. Дві задачі мені не зарахували через те, що у мене був інакший спосіб розв’язання. Хоча моя відповідь була правильною і одну задачу я розв’язувала складнішим способом, використовувала складніший математичний апарат. Навпаки, я думала, що це мало би вітатися на олімпіадах, бо це свідчить про обізнаність і критичне мислення. Це розчарувало, що навіть на міжнародному рівні таке трапляється. Оцінили не мої знання, а те, як я дотрималася їхніх шаблонів».
«Що складніша задача, то більше мені подобається»
У Непалі учні упродовж чотирьох годин розв’язували по дванадцять задач. Потім працювали з картою зоряного неба і телескопом. Найбільше дівчині сподобалися задачі. «Відчуваю азарт, коли дивлюся на задачу і не одразу розумію, як її розв’язати, – каже Уляна Гербут. – Тоді не нудно. Люблю такі виклики. Що складніша задача, то більше вона мені подобається». Представлення основної команди України на церемонії відкриття Міжнародної олімпіади.
«Відмовляли – переконували, що фізика й астрономія без майбутнього в Україні»
Тепер Уляна дає собі можливість відпочити. Адже усе має свою ціну. Школярка каже, що люди, зазвичай, бачать лише вершечок айсберга і не здогадуються, скільки наполегливості і витрачених сил лишається за кадром. «Коли вітають зі здобутками, ніхто не знає, яка їх ціна, – продовжує дівчина. – За кожною нагородою дуже багато годин праці. Деколи навіть із примусу. Наприклад, коли я готувалася до олімпіади, то займалася з репетитором онлайн з 20-ї години до опівночі. Це по три-чотири години щодня. Не вистачало часу для сну. Дехто мене відмовляв. Переконували, що фізика й астрономія не мають майбутнього в Україні через мале фінансування. Радили «йти» в програмування або штучний інтелект. Можливо, колись і зійду з цього шляху. Але маю відчуття, що якщо я не буду цим займатися, то не буду щасливою. Для мене складність не є негативним явищем. Бо я впораюся із будь-якою складністю».
«Що далі заглиблюємося в природу і час, то складніше розуміння»
Захоплення астрономією для Уляни Гербут почалося із фізики. У дев’ятому класі вона здобула третє місце на міській олімпіаді. Та щоб іти далі, потрібно було зайняти перше місце. Вирішила спробувати себе ще в чомусь подібному. Так відкрила для себе астрономію. Також дівчина любить творчість. У Непалі Усе, що Уляні Гербут відомо з астрономії, вона вивчила самостійно і з додаткових джерел. Адже в школах астрономію вчать в 11-му класі, а Уляна зацікавилася цим предметом ще в 9-му. Їй стало дуже цікаво. Адже астрономія – це не лише планети. Дівчина вже звикла працювати з великими числами. Та є такі речі у фізиці, які не піддаються розумінню. Принаймні поки що. Якраз математика це обчислює.
«Навіть не знаю, чи можемо ми осягнути космічні цифри в такому варіанті, як розуміємо – відрізки, метр чи два, – продовжує Уляна. – Фізика щороку стає складнішою. Що далі ми заглиблюємося в природу і час, то складніше розуміння. Якраз допомагає математика. Оперувати числами нескладно. Навіть якщо вони дуже великі. Адже є калькулятор. Якщо працювати з відстанями, в астрономії є одиниці – парсеки. Один парсек – це приблизно 200 тисяч астрономічних одиниць. А одна астрономічна одиниця – це 150 мільйонів кілометрів». Командні гіди налаштовують телескопи. На моє питання, чому Уляна прагне більшого, аніж дає шкільна програма, відповідає: «А як тоді жити, якщо чогось не знати? Коли вивчаю, заглиблююся, коли розв’язую усе складніші й складніші задачі, відчуваю від того щастя, – каже юнка. – Мені здається, що це моє покликання. Навіть коли втомлена і в якийсь період не хочу нічого, то однаково знаю, що перепочину й продовжу. Звісно, що не можу завжди підтримувати запал і натхнення в собі. Проте відпочиваю і знову повертаюся до цього».
Відновитися їй допомагає читання книжок або хатні справи. А ще – улюблений кіт Асік. Дівчина любить спілкуватися з начитаними й ерудованими людьми, хто має почуття гумору. Тернопіль. Вечір листопада 2024 року. Уляна Гербут біля свого будинку споглядає небо через домашній телескоп. Коли є натхнення, удома Уляна користується телескопом. Проте він не надто потужний. «На Місяць дивлюся, – розповідає. – На планеті Сатурн можу побачити кільця. До слова, телескоп з’явився вдома раніше, ніж я почала цікавитися астрономією. Коли мені було 11 років, тато придбав апарат».
Уляна мріє зробити наукову кар’єру. Можливо, каже, навіть якийсь внесок у розвиток фізики чи астрономії. З її досвіду, у фізиці й астрономії дуже потрібна уява. Хоча спочатку це може здаватися нелогічним чи неочевидним. Уляну Гербут часто запитують, на що вона покладається більше – на своє серце чи на розум. Дівчина вважає, що для того, аби жити повноцінно і якісно та ухвалювати правильні рішення, треба покладатися і на раціональне мислення, і на відчуття. Адже ми – люди, а не роботи.