Про це вона розповіла Суспільному.
За словами Таїсії Барило, церковним хором вона керує від часу заснування парафії.
Таїсія Барило з донькою Ольгою на церковних хорах. Суспільне Тернопіль
Народилась довгожителька у Білорусі, була репресована та після навчання у Харківському університеті залізничного транспорту потрапила на Тернопільщину.
Жінка дякує у церкві рівноапостольної княгині Ольги Православної церви України, що у Білій поблизу Тернополя.
Церква рівноапостольної княгині Ольги Православної, село Біла Тернопільського району. Суспільне Тернопіль
Таїсія кожної неділі та у свята приходить на молитву до храму, — розповів протоієрей храму святої рівноапостольної Ольги Володимир Простак.
Протоієрей Володимир Простак у церкві рівноапостольної княгині Ольги Православної. Суспільне Тернопіль
"Вік своє бере, вже інколи її не чекаємо, даємо їй відпочити, але при першій можливості вона завжди старається бути. От піст починається, я певен, що вона буде на всіх оцих молитвах", — сказав священник.
Протоієрей Володимир Простак розповідає про Таїсію Барило. Суспільне Тернопіль
Парафіянин храму Володимир Роговський розповів, що з дитинства пам’ятає Таїсію Барило:
"Відвідую цей храм змалку, ще з дідом співали на хорах. І мені церковний спів з дитинства асоціюється з пані Таїсією. Навчався церковному співу біля неї, брав приклад. І це також дало добрі плоди. І наука пані Таїсії дала те, що я вчився у Чернівцях на богословському факультеті".
Парафіянин храму Володимир Роговський. Суспільне Тернопіль
Таїсія Барило сказала, що дякувати в церкві почала, коли вийшла на пенсію.
Таїсія Барило. Суспільне Тернопіль
Не маючи музичної освіти, жінка з допомогою доньки вивчила ноти.
"Батько мій колись був дяком в церкві. Всі діти співали. В нашій сім’ї було шестеро дітей. Мама теж ходила до церкви, співала. Я не можу без цього. Енергію дістаю від цього всього. Якось веселіше. Я відчуваю себе потрібною. Хоч я хористам кажу: пустіть мене на пенсію. А вони кажуть, що ні, що ще не пускають", — розповіла жінка.
Таїсія Барило. Суспільне Тернопіль
Таїсія Барило зазначила, що народилася у білоруському місті Іванове, колись — Яново, що за 23 кілометри від сучасного українського кордону. Тоді це була територія Польщі.
"Я жила в трьох різних державах, зокрема і в Польщі, бо це в 1934 році в нас там була Польща, так само, як тут, на заході України".
Таїсія Барило, її батьки, брат та сестра. Суспільне Тернопіль
Коли Таїсії було шість, село потрапило під російську окупацію, почалася Друга світова війна. Сім’ю вивезли до Росії.
"Нас вивезли, я не можу зараз сказати куди саме, але десь за Уралом. Ми опинилися десь у бараці дерев’яному. Місцеві почали говорити, що ви тут не витримаєте, тут холодно. І я не знаю, як це вдалося, але ми опинилися десь Казахстані. Запам’яталося мені, що ми з сестрою пішли в поле збирати колоски. Це був серпень чи вересень. Народу було багато. Збирали весь день під палючим сонцем, покололи ноги. Приїхали вершники і все в нас забрали. От тільки вдалося з’їсти зерно, а решту в нас забрали".
Вдома жінка зберігає старі родинні фото. Суспільне Тернопіль
Згодом, розповіла Таїсія, коли закінчилась війна, сім’я повернулась на Батьківщину. Після закінчення школи Таїсія вступила у Харківський інститут, а зараз — університет залізничного транспорту.
На роботу направили спершу в Золочів Львівської області, а згодом — на Тернопільщину. Працювала начальницею залізничної станції в селі Великий Глибочок Тернопільського району, — сказала жінка.
"Коли я потрапила сюди, в Україну, то практично не знала мови. Хоч та "іванівська" мова — то була українська".
"Є фотографії, на якій моя мати. У 1919 році в Бресті вона робила це фото. Я маму ще навіть питала: "А чому ти в українському строї?". А вона каже: "То була мода носити тоді".
Коли жінка вийшла заміж, то разом з чоловіком оселилися у Білій. Його не стало 30 років тому.
Таїсія має двоє дітей, четверо онуків, 11 правнуків та два праправнуки.
Таїсія Барило. Суспільне Тернопіль
"Нам треба вірити, що в Україні скоро буде перемога і треба триматися своїх місць, не їхати в іншу країну", — сказала Таїсія.