Оаза. Саме так можна назвати квіткові оранжереї, адже в будь-яку пору року та при будь-якій погоді на вулиці в таких садах – вічна весна... У Тернополі теж є зимовий сад, прийти в який може кожен.
Сотні різноманітних рослин, деякі заввишки кілька метрів, ставки з рибками і черепахами, екзотичні квіти, які їдять комах — усе це та багато іншого можна побачити в зимовому саді.
Помилуватися рослинами можна в обласному центрі еколого-натуралістичної творчості молоді, що на Микулинецькій, 21.
Квіти їдять мух
Сад займає окреме приміщення з високою стелею та великими вікнами. Майже всі рослини ростуть не у горщиках, а на клумбах. Деякі з них – велетенські і майже впираються в стелю. Інші, навпаки, розлогі, а їхні листки в декілька разів більші за долоню. У центрі зеленої оази – три декоративних ставки. В одному з яких навіть водоспадик є.
- Тут створили оптимальні умови для вирощування кімнатних рослин майже з усього світу, - розповідає 20 хвилин завідувач зимового саду Наталія Шум'як. - Приміщення з рослинами обігрівається, вологість забезпечують ставки, також поливаємо та обприскування рослин. Світло потрапляє завдяки великим вікнам. Власне, приміщення будували саме для саду. Він відкритий для відвідувачів із 2000 року.
У саду налічується більше 200 видів різноманітних рослин. Серед них – чимало ексклюзивних та незвичних для тернополян. Колекція постійно поповнюють завдяки співпраці з ботанічними садами, іншими центрами, магазинами, підприємствами та небайдужими людьми.
- У нас є величезна колекція кактусів, - каже пані Наталія. - Один з них, гордість нашого саду, - кактус цереус. Ці кактуси занесли у Книгу рекордів Гіннеса. Їх вважають найвищими у світі. Нашому - близько 15 років. Через те, що він впирається у стелю, доводиться його час від часу обрізати. Також є велика колекція фікусів. Маємо колекцію комахоїдних рослин, зокрема сараценію, непентес, венерину мухоловку. Вони цікаві тим, що, окрім живлення з грунту, їдять комах. Для цього виділяють запах, який часто нечутний для людини, але приваблює мух та жучків.
Ці рослини, за словами співрозмовниці, полюють на комах по-різному.
- Наприклад, непентес має квіти у вигляді глечика, венерина мухоловка – у вигляді двох рухомих частинок, - продовжує завідувач садом. - Усередині чи на кінчиках квіток є ворсинки. Комаха зачіплюється за ці ворсинки і вже не може втекти. І квітка починає її перетравлювати. Ці рослини чомусь особливо цікавлять хлопців, які приходять на екскурсію. Інша цікава рослина – китайська троянда. Аби вона почала цвісти, їй потрібно пережити стрес. Тому навесні ми виносимо ці рослини на вулицю під дощ і вітер. Після того повертаємо в сприятливе середовище. Рослина – живий організм. У неї спрацьовує механізм збереження виду – вона починає цвісти.
Цвіте раз на 20 років
Ще одна цікава подія, яку тепер можна спостерігати в саду, – цвітіння столітника.
- Це різновид алоє, - розповідає пані Наталя. - Є легенда, що ця рослина цвіте лише раз на сто років. Це, звичайно, перебільшення, але столітник дійсно розцвітає рідко — раз на 15-20 років. Наш саме почав...
Доглядають зимовий сад на Микулинецькій не лише його працівники. Це - зелена лабораторія для вихованців закладу.
- Діти щось досліджують, вивчають рослини, вчаться доглядати за ними, - додає Наталія Шум'як. – У них формується відповідальність, любов до природи, шанобливе ставлення до живого. Дітям шкільного віку це корисно і цікаво. Хоч зимовий сад створили насамперед для навчання і виховання, він відкритий для всіх. Ми щодня готові проводити екскурсії, ділитися досвідом.
Окрім того, у центрі еколого-натуралістичної творчості є живий куток, де живуть хутрові тваринки: морські свинки, хом'ячки, кролики, шиншили тощо. Також є клуб акваріумністики. У ньому – зо два десятки акваріумів та десятки видів рибок. Туди також може завітати кожен.
До речі, фонд центру часто поповнюють тернополяни. Люди приносять рослини і тварин, з якими самі не можуть дати ради або втомилися за ними доглядати.
Інших відкритих для відвідування зимових садів у Тернополі немає. Найближчий – в одному з ресторанів у "Збаражі". Працює центр на Микулинецькій щодня, окрім вихідних, з дев'ятої до сімнадцятої години. У січні він зачинений лише першого та сьомого числа.