Через 70 років вояк УПА відвідав місця бойової слави.
«Через 70 років я зміг побувати на могилах своїх хлопців, вклонитися їх світлій пам’яті. Ніколи не думав, що у 87 літ ще зможу стояти на цій священній землі», – зі сльозами на очах сказав після поїздки в Антонівці, де розміщувався штаб воєнної округи УПА «Волинь-Південь», повстанець Володимир Черемошенцев.
Після анексії Криму він, де його знали як «бандерівця», перебрався з Бахчисараю до Тернополя. Облаштуватися на новому місці допоміг голова обласної ради. І вже у день приїзду Володимир Черемошенцев розповів Василю Хомінцю про свою велику мрію – побувати у місцях, де два роки він воював у загонах УПА.
На місці штабу УПА Володимир Черемошенцев одразу зорієнтувався, де вояки «варили кашу», де був потічок, з якого набирали воду, і де хоронили загиблих. «Мої хлопці…». – лише цю фразу зміг вимовити на цвинтарі повстанець.
Володимир Черемошенцев також відвідав музей «Антонівецька республіка» у селі Стіжок Шумського району, якому подарував книжку Миколи Поровського «Бурею битва гриміла», де описаний бойовий шлях пана Володимира у курені «Юрка» (Юрія Чуйковського).
Дорогою волинськими лісами помолився повстанець на могилі сотника УПА «Нечая» та за загиблими вояками в урочищі Гурби.
Побував Володимир Черемошенцев і в Дубно Рівненської області. Це місто для повстанця також значиме. На початку 1943-го його, шістнадцятилітнього підлітка, фашисти везли з Криму на роботу в Німеччину. З пересильного табору у Дубно його звільнили бійці УПА.
Так розпочався повстанський шлях Володимира Черемошенцева.