Здавати в оренду туалет вирішив на одному з вересневих засідань виконавчий комітет міської ради, - повідомляє 20 хвилин. Для втілення цього задуму чиновники навіть оголошення подали в газету.
“Оренда — за “відкат”
Основні умови оренди: підприємець, який візьме під опіку заклад, повинен його відремонтувати та справно сплачувати оренду.
Такий поспіх посадовців дивує, зважаючи на те, що останні роки тривав суд, під час якого міська рада “відсуджувала” туалет у попереднього орендаря. Той отримав вбиральню ще за правління Богдана Левківа, але чомусь взагалі на безоплатній основі.
- Є намір передати туалет в оренду, - розповідає начальник відділу оренди та обліку комунального майна Володимир Білик. - Колись той туалет перебував на балансі управління житлово-комунального господарства. Вони уклали з суб’єктом господарської діяльності договір на безоплатне користування. Це ще було, здається, за каденції Левківа. Потім мерія цей договір вирішила розірвати з допомогою суду. Суди тягнулись довго, і лише цього року ми забрали будівлю до себе на баланс. Тепер же даватимемо в оренду лише на платній основі з умовою відремонтувати.
Чому сьогоднішня влада знову віддає щойно відсуджений туалет на “підозрілих” умовах - зрозуміти важко. Основне пояснення: підприємець, окрім орендної плати, відремонтує вбиральню. Стан туалету жалюгідний - поламаний дах, непрацюючі туалетні бачки, часто відсутнє світло. А ще тут постійно - бруд та сморід. Тож ремонт потрібен, але чи достатня ця умова.
- Туалет - невеличкий. Його лише підлатати б і всередині зробити косметичний ремонт, а потім просто якісно прибирати. На це 20 тисяч гривень з “головою” вистачить, - ділиться думкою відносно ситуації тернополянин Андрій Возний. - Думаю, це оренда за “відкат”. Тобто переможе той, хто має перемогти і зароблятиме собі гроші. А місту копійки кидати буде. Хоча могла б і мерія заробляти. Я переконаний, туалет має непоганий прибуток.
“Ми порахували прибутки”
Про прибуток ми запитали в мерії. Але там кажуть, що не знають, скільки тернополян відвідують місцину за “Перемогою” та які заробітки отримує заклад. Найгірше, що посадовці цього навіть не перевірили перед тим, як віддавати комунальне майно в “чужі руки”.
- Ми не рахували прибутки туалету, - повідомив пан Білик. - Окрім того, ми не маємо в своєму підпорядкуванні підприємства, яке могло б здійснювати обслуговування закладу.
Останній аргумент виглядає дивним, адже в місті є декілька безкоштовних туалетів і вони - на балансі управління парків. Такі функції могло б здійснювати управління ЖКГ або якесь із комунальних підприємств міста.
Відтак ми вирішили самотужки перевірити обсяги прибутків туалету. У середу, 21 вересня, журналісти “20 хвилин” з 08.00 до 23.00 стояли неподалік вбиральні та рахували клієнтів. Кількість відвідувачів здивувала навіть нас.
Виявилося, що від ранку до 14.00 в туалеті побували майже 220 тернополян, з 14.00 до 18.00 - понад 160, а з 18.00 до 23.00 платними послугами скористалось щонайменше 90 чоловік. Загалом кількість візитерів - 470. Тобто сума заробітку за один день - приблизно 470 гривень. І вона більша від приблизної суми, яку мерія хоче за місяць.
- У туалет хотіли потрапити ще майже півсотні людей, але не знайшли дороги, - пояснює один із кореспондентів, який чергував на місці. Біля входів до вбиральні все перерито і відгороджено турнікетами. Тому старші люди просто не ризикували йти через яму, а інші, напевно, думали, що заклад не працює.
Місячний ж обсяг грошей, враховуючи збільшення відвідувачів у вихідні дні, та тих, що не потрапили всередину, може скласти більше 17 тис. грн. Звичайно, ще потрібно відняти заробітну плату, комунальні витрати та витрати на закупівлю необхідних для туалету атрибутів. Проте і в цьому випадку “чистий” місячний дохід у майже 10 тис. грн виглядає значно кориснішим, аніж 455 грн від оренди.
Тож міська влада має підстави переглянути свій намір віддати туалет в оренду, а натомість залишити заклад на своєму балансі. Адже в мерії і комунальних підприємств, і управлінь, які могли б впоратись із ремонтом та обслуговуванням, вистачає. Ну і, звісно, контроль за коштами запровадити не завадить, аби гривні “не йшли” повз касу, а влада і громада чітко знала про прибутки. А їх можна використати на ремонт доріг, допомогу соціально незахищеним, покращення освітньої чи медичної галузей.