Черемош - ріка оспівана в піснях, про неї складені безліч легенд, одна з сплавних річок, найбільший рафтинг в Україні саме на ній. Гуцули називають Черемош вірною рікою адже вона “народжується, живе та помирає” поміж гір на рідній Гуцульщині. Черемош бере початок зі злиття двох річок - Білого та Чорного Черемоша. За язичницькими віруваннями Білий несе свої води з світу Праві - світу добрих богів. Чорний з світу Наві - небезпечного місця Підземелля.
Існує кілька легенд чому назвали ріку саме Черемошем. З одного берегу кричали на інший: "ЧЕРЕз річку МОЖ", тобто чи можна перейти через річку. але через шум води на інший берег долітали слова "Чере мош". Люди пробували йти бродом додому i питали:— Через (рiчку) мож? — Мож, мож! — казали першопрохiдцi на той бiк. Так i назвали прозору рiчку — Черемош. Ще вважається, що назва "Черемош" - ймовірно, мадярського походження, "мош" - місце, де гниють і розкладаються дерева. Також вздовж берегів цієї річки росте багато дерев – черемшини. Від ньогомогла піти назва теж.
Для місцевих жителів річка є годівницею, в минулому бокораші сплавляли дерево це приносило їм не аби який дохід, а зараз сплав по порогам приваблює багатьох туристів та збагачує місцевих мешканців. Річка Черемош - батько, Чорний та Білий Черемош - річки-брати, але між ними є величезна різниця. Чорний Черемош - захищений. Захистом виступаються екологи, туристи та активісти громади, які вибороли для річки статус гідрологічного заказника місцевого значення - наданий у 2001 році, тут заборонено змінювати гідрологічний режим. Річка залишається з рибою, з порогами та сильною течією, живою та здоровою. Білий Черемош у значно гіршому стані - річка-вигнанець. Внаслідок перекриття греблею Яблуницьої ГЕС у верхню частину річки можуть потрапити лише окремі екстримали, а туристи не хочуть туди їхати, щоб не обносити рафти та байдарки попри безводну ділянку у Яблуниці. Рафтинг на Білому Черемоші став майже не можливим. Також на притоці Білого Черемоша - Пробійнівці побудовано 2 малі ГЕС, вони не тільки перекрили річку, а й зруйнували водоспад. Лісопиляння і браконьєрство безбожно знищують все живе на своєму шляху.
Природа не дає себе зламати, основна популяція дунайського лосося живе ще на Черемоші та Білому Черемоші, попри дії людини, котрі намагаються знищити цю унікальну рибу. Риба вмирає мовчки. Річка живе, поки живе.
