Джерело: https://scu.com.ua/ua/articles/promishlennie-kondicionery/
Сучасні кондиціонери та спліт-системи прості, надійні та економічні, але для роботи у великих будинках вони не підходять. І не тільки тому, що їм не вистачає потужності посилати повітряний потік на далекі відстані, але ще й через те, що довжина магістралі між зовнішнім та внутрішнім блоком дуже обмежена. На щастя, цю проблему вдалося вирішити, причому кількома досить оригінальними способами. Саме вони лягли в основу сучасних промислових кліматичних систем.
Основні різновиди
Руфтоп
Найпростіший спосіб відправити повітряний потік на більш далеку відстань – підвищити потужність пристрою та почати використовувати вентиляційні канали. Власне, це і є руфтоп – величезний моноблочний кондиціонер, що встановлюється на даху будівлі та підключається до системи вентиляційних каналів.
Проблема в тому, що ці канали досить великі, громіздкі та незручні, та й технічні отвори та кріплення для них необхідно закладати ще на етапі проектування споруди. Проте це досить дешевий варіант. Крім того, вам будуть потрібні канали як для забору нагрітого повітря, так і для поширення охолодженого. Зараз такі пристрої переважно зустрічається у старих офісних будинках та більш сучасних торгових центрах. Ви їх і самі напевно бачили - здорові металеві короби, що знаходяться під стелею.
По суті, руфтоп - найпростіше вирішення проблеми охолодження великих приміщень. Але далеко не найефективніше, оскільки енергії таких пристроїв споживають дуже багато. Та й не дозволяють точно налаштовувати температуру в приміщенні, тому для будівель, де є кімнати різних призначень, вони не дуже підходять.
Чиллер-фанкоїл
Спрямовувати повітряний потік у дальні куточки будівлі не дуже зручно, тому наступна ідея організації вентиляції великих приміщень – зробити так, щоб внутрішній блок можна було встановлювати там, де потрібно. Цього вдалося досягти рахунок спільного використання чиллера, фанкоїла і системи труб із водою. Чиллер – пристрій, оснащений внутрішньою системою циркуляції фреону, яка охолоджує воду, що досягає за допомогою мережею труб фанкоїлів, де й відбирає тепло у повітря.
Плюсів у такої системи безліч. Висока потужність, можливість використання звичайних водопровідних труб, безпека у разі виникнення протікання, можливість індивідуально налаштовувати кожен фанкоїл на певний рівень охолодження. Крім того, чиллер може працювати і на нагрівання, якщо його конструкція це дозволяє.
З недоліків - дана система погано справляється з ситуаціями, коли необхідно тривале, велике та стабільне охолодження. Тому у сучасних торгових центрах вона не використовується. На відміну від офісних приміщень, наприклад. Та й споживання електрики в неї досить високе.
VRV/VRF-система
Вода або етиленгліколь – не надто хороші холодоагенти. Тому у 1982 році було створено перші мультизональні системи кондиціювання. Зробила це японська компанія Daikin. Саме їм належить патент на основну технологію, так що VRV-система (Variable Refrigerant Volume – змінний обсяг холодоагенту) – це тільки і виключно Daikin. Інші компанії використовують трохи інші технології, засновані на тому самому принципі. Різниця лише в ефективності.
Переваги у мультизональних систем кондиціювання такі. Вкрай висока ефективність при невеликій потужності (до 1,6 МВт), низьке споживання енергії, можливість працювати як на нагрівання, так і на охолодження, а при використанні кількох магістралей можна одночасно включати різні блоки в різних режимах. Плюс можна встановити кілька зовнішніх блоків, підключених до загальної магістралі – це значно підвищує підсумкову продуктивність. Крім того, більшість подібних систем можуть працювати на нагрівання навіть за сильно мінусових температур. Так що VRV можуть встановлюватися практично будь-де. І все було б добре, якби не деякі конструктивні обмеження.
Максимальна довжина усієї фреонопровідної магістралі – не більше 1000 метрів. Плюс не можна робити перепад висот понад 90 метрів. Так що в торгових центрах ці системи не застосовуються, на відміну від лікарень, ресторанів, офісних будівель та інших приміщень подібного призначення. Друга складність – ремонт у разі ушкодження. Якщо окремий внутрішній або зовнішній блок можна ремонтувати, не відключаючи решту, то при прориві магістралі виникають великі проблеми. У тому числі і через використання куди менш безпечного холодоагенту на основі фреону. Та й мідні труби самі по собі дорожчі та складніші в ремонті.
Висновок
Всі описані вище системи досить складні в обслуговуванні, а тим більше у ремонті. Знайти витік фреону на магістралі завдовжки кілька сотень метрів – завдання не з легких. На щастя, компанія SCU завжди готова надати свої послуги з ремонту кондиціонерів будь-якого типу та будь-якої складності. Наші фахівці мають як досвід таких робіт, так і ліцензії на їхнє проведення від найвідоміших виробників кліматичного обладнання. Так що ви знаєте, до кого звертатися, якщо ваш кондиціонер вийде з ладу або потребуватиме термінової заміни.
