Еквайринг є похідним від англійського дієслова «to acquire – придбати». Його суть у безготівковому розрахунку: хтось платить пластиковою карткою через термінал і не знімає готівку.
А інтернет-еквайринг – це система платежів через інтернет. На відміну від звичайного або мобільного, в цьому виді еквайрингу не потрібен термінал «у магазині» для розрахунку банківською картою. Тому цією послугою можуть користуватися і власники електронних гаманців. Як бачите, все досить просто.
Як це працює
У системі інтернет-еквайрингу є кілька етапів. У випадках, коли у клієнта є банківська картка і немає віртуального електронного гаманця, процес передбачає кілька етапів.
1. Клієнт робить покупку в інтернет-магазині та вводить дані своєї картки, наприклад, номер, термін дії, код CVV2 / CVC2.
2. Магазин надсилає дані платіжному агрегатору, який надсилає запит банку-еквайєру: чи можна продовжити транзакцію?
3. У свою чергу, банк-еквайр робить запит на авторизацію в міжнародну платіжну систему, яка випустила цю конкретну картку – MasterCard, VISA або іншу.
Платіжний агрегатор є своєрідною точкою входу до різних систем і способів оплати, наприклад, через банківські карти, через електронні гаманці, термінали. Тому об'єктивно клієнту краще співпрацювати з посередником-агрегатором, а не самому бігати між десятком партнерів. Перший варіант простіший, оскільки в клієнта інтернет-магазину є один менеджер, який займається вирішенням фінансових питань. Не випадково більшість продавців, підключивши послугу інтернет-еквайрингу, вважають за краще працювати з еквайєрами через агрегатор.
Отже, на кожному етапі, включно з завершальним, перевіряється, чи є взагалі «в наявності» реальний клієнт чи в систему зайшла якась шахрайська особа (або група осіб, організація), чи є у користувача гроші на його рахунку, які комісії можуть стягуватися, чи передбачені певні бонуси за онлайн-операції тощо.
Все це робиться дуже швидко. І якщо з клієнту все зрозуміло і труднощів не виникає, то банк-емітент надсилає підтвердження в МПС, а той дає позитивну відповідь банку-еквайєру. Потім із рахунку клієнта знімається певна сума, і він стає щасливим володарем придбаної речі чи послуги.
Вибір за клієнтом
Процес інтернет-еквайрингу іноді включає чотирьох учасників і більше:
- перший – клієнт інтернет-магазину;
- другий – фінансова установа, де цей клієнт має особовий рахунок;
- третій – банк-еквайр, з яким співпрацює продавець.
Серед інших учасників можуть бути: агрегатор, платіжна система, що забезпечує міжбанківський зв’язок тощо.
Деякий час все більше магазинів переходять на систему розрахунків електронними грошима, не прив’язуючись до традиційних банків. Кількість клієнтів, які використовують віртуальні картки для оплати в інтернет-магазинах, щоб зменшити ризик шахрайства, стрімко зростає.
