Монтаж котлів тривалого горіння Кендл, що використовують тверде паливо (дрова, пелети) як джерело енергії, відрізняється від монтажу котлів, що працюють на газі або від електричного струму. Облаштування домашньої котельні можна виконати і самостійно і на те є кілька вагомих причин.

  • По-перше, облаштування котла тривалого горіння може виконати будь-яка людина, яка володіє технічним складом розуму і має деякі навички, нехай навіть і вперше здійснюватиме цю роботу.
  • По-друге, облаштування твердопаливної котельні не вимагає отримання погоджувальних документів від контролюючих органів, достатньо лише після завершення монтажу викликати співробітників, щоб ті оглянули та зареєстрували котел.
  • По-третє, самостійний монтаж заощаджує гроші та за наявності прямих рук гарантує якість робіт, чого не завжди вдається домогтися від найманих майстрів.

Приміщення під котельню

Монтаж твердопаливних котлів поділяється на етапи і має кілька особливостей, що відрізняють його від монтажу газових або електронних котлів.

На першому етапі здійснюють вибір або будівництво приміщення під котельню, облаштування вентиляційного ходу та димоходу.

З метою безпеки для розміщення твердопаливного котла потрібне окреме приміщення або прибудова до будинку. Не можна під котел виділити спальню, вітальню або кухню, тобто будь-яке житлове приміщення. Розміри приміщення під котел повинні бути обрані таким чином, щоб залишалося місце для самого котла, місце для зберігання палива та забезпечувалася зручність доступу до всіх приладів з метою обслуговування для підтримки у працездатному стані. Площа кімнати має бути не менше 7 кв. м, її стіни повинні бути покриті 25-30 мм штукатуркою або азбестом товщиною 8 мм, щоб забезпечити протипожежний захист. Шар азбесту чи штукатурки закривають листовим залізом. Висота стелі приміщення під котельню повинна бути такою, щоб, встановивши котел, від верхньої кромки до стелі залишалося ще не менше 120 см.

Вимоги до котельні

Котел встановлюється не на голу підлогу, а на підготовлений майданчик, виготовлений із бетону або цегли. Якщо підлога в приміщенні для котла виконана з дерева, спочатку виконують на ньому цегляну кладку і накривають її сталевим листом або заливають стяжкою з цементу, щоб забезпечити високий рівень вогнезахисту. Захисна основа під котел має бути на 10–20 ширша за розміром, ніж котел, і виконана по периметру з боків та ззаду, а перед топкою не менше 40 см.

Вимоги до вентиляції котельні

Котел працюватиме стабільно та безпечно, якщо до нього тягтиметься постійний потік повітря. Тому важливо грамотно облаштувати вентиляцію у котельні. Для нормальної роботи котла встановіть вентиляцію припливу розміром від 10×10 см на стіні, розташованій в протилежній стороні від димаря. Витяжну вентиляцію встановлюємо якомога вище під стелею.

У котлі має бути обладнана система відведення відпрацьованих газових продуктів горіння, яка забезпечує оптимальну тягу та підвищує ефективність роботи котла. Важливо, щоб тяга не була надто сильною, тому що це ускладнює контроль за процесом горіння, і не була надто слабкою, щоб не зменшити продуктивність обігріву. Слабка тяга може призвести до потрапляння в приміщення, де знаходиться котел, чадних газів, виникне ризик промерзання димоходу. Тяга повинна регулюватися ручною заслінкою або обмежувачем.

Комунікації котельні

Після підготовки приміщення та встановлення котла на місце настала черга монтажу комунікацій, тобто підключення до опалювальної схеми. До складу твердопаливної котельні входить автоматика, розширювальний бак відкритого або закритого типу. Оскільки процес горіння твердого палива (вугілля або дров) є тривалим у часі, то навіть якщо повністю «перекрити кисень» опалювальному котлу, то вода ще довго остигатиме. Тому потрібна запобіжна система, яка контролюватиме тиск теплоносія у системі. У разі перегріву теплоносія у відкритому баку надлишок води просто зливається, не допускаючи зростання тиску в системі. Для цього підводна труба до відкритого бака не повинна містити ніяких запірних пристроїв, а її поперечний переріз має бути таким, щоб забезпечити достатню пропускну здатність. У разі котла потужністю 30 кВт достатньо труби діаметром 25 мм і більше.

Котли, розраховані на підвищений тиск, оснащуються розширювальним баком закритого типу. Для утилізації зайвої теплової енергії в їхній конструкції передбачені вбудовані теплообмінники або інші пристрої. Якщо тиск у закритій системі не перевищує 0,15 МПа, на вихідній трубі встановлюється захисний клапан.

Система підводних та відвідних труб встановлюється таким чином, щоб уникнути великої кількості поворотів та вигинів. Перший метр вихідної та зворотної труби для теплоносія збирається із сталевої труби. Насос, що перекачує теплоносій, монтують в паралельну лінію. Це робиться для того, що при тимчасовому відключенні електроенергії зберігалася природна циркуляція нагрітої води трубами. З метою захисту від аварійних ситуацій, викликаних перегріванням теплоносія, бажано прокласти ще один контур опалення, наприклад, для приєднання до бака для гарячого водопостачання.

Після закінчення всіх монтажних робіт виконують тестовий запуск котла, його протоплення та налаштування різних агрегатів опалювального приладу та всієї системи, перевіряють працездатність та надійність.