ЕКЗ у разі ендометріозу

Загальний розділ

Ендометріоз призводить до хронічного запалення, рубцювання та утворення спайок у малому тазі. Ендометріозні вогнища та спайки можуть блокувати маткові труби та заважати нормальній функції яєчників. Продукти хронічного запалення знижують шанси на зачаття, крім того, є підстави припускати, що ендометріоз погіршує якість яйцеклітин. Все це спричиняє погіршення фертильності у разі ендометріозу. Водночас він не виключає вагітність, зокрема самостійну. Проте пасивне очікування може бути небезпечною стратегією, оскільки захворювання прогресує, а репродуктивна функція знижується. Тому якщо пара планує вагітність, а самостійне зачаття не настає, слід звернутися до репродуктолога.

Вибір методу лікування безпліддя у разі ендометріозу

Активні спроби завагітніти протягом року завершуються зачаттям у 85% випадків. Тому якщо за рік вагітність не настала, лікарі не рекомендують чекати надалі, особливо якщо є проблеми зі здоров'ям. Відіграє роль і вік — після 35 років не рекомендується чекати на самостійну вагітність більше ніж пів року.

Лікувальна тактика у разі ендометріозу залежить від віку, стадії захворювання, від того, де розташовані ендометріоїдні вогнища й наскільки збережені маткові труби. Можливі три варіанти: стимуляція овуляції, внутрішньоматкова інсемінація (ВМІ) та екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ).

Контрольована стимуляція яєчників — приймання гормонів, які забезпечують овуляцію. З цього часто починають лікування безпліддя, і іноді цього достатньо. Метод також використовують як підготовку до внутрішньоматкової інсемінації.
Внутрішньоматкова інсемінація. Це метод штучного запліднення, максимально близький до природного. У момент овуляції, контрольованої чи природною, репродуктолог вводить у матку очищену й сконцентровану сперму партнера. Все інше відбувається самостійно: зустріч яйцеклітини зі сперматозоїдом у фаллопієвій трубі, запліднення, спуск у матку та імплантація в ендометрій. Потрібною для ВМІ умовою є здоров’я фаллопієвих труб.
Екстракорпоральне запліднення. До нього переходять після невдачі перших двох методів, а інколи й відразу. Показанням до ЕКЗ служить ураження фаллопієвих труб, зниження оваріального резерву, вік старше 35 років та чоловічий фактор безпліддя.

Цикл ЕКЗ у разі ендометріозу

ЕКЗ у разі ендометріозу містить ті самі етапи, що звичайне ЕКЗ:

Гормональна стимуляція яєчників з метою суперовуляції, тобто отримання кількох яйцеклітин. Для неї використовують гонадотропін-рилізинг гормон, фолікулостимулювальний гормон та хоріонічний гонадотропін людини. Стимуляція займає 1–2 тижні, залежно від протоколу. Протягом цього часу кілька разів виконують УЗД малого таза, контролюючи ріст фолікулів та товщину ендометрію.
Вилучення яйцеклітин. Під наркозом та під контролем УЗД за допомогою довгої голки лікар отримує фолікулярну рідину з фолікулами.
Запліднення. Яйцеклітини відправляють у лабораторію, де змішують із підготовленою спермою партнера. Через деякий час оцінюють ембріони.
Культивація ембріонів. Вона займає три дні чи п'ять, залежно від цього, на якому етапі розвитку вирішено перенести ембріон.
Перенесення ембріона. Репродуктолог вибирає один ембріон та переносить його в матку.

За два тижні оцінюють успіх, виконавши тест на вагітність. Для цього визначають рівень ХГЛ у крові.

Потенційні ризики ЕКЗ у разі ендометріозу

Таких ризиків два. Перший, це підвищення рівня естрогену під час стимуляції яєчників, що може посилити запалення та симптоми ендометріозу. Щоб цього не допустити, призначають ліки для зниження рівня естрогену. Другий: якщо є ендометріоїдна кіста яєчника, існує ризик її проколу під час вилучення ооцитів. Витік вмісту кісти може спровокувати запалення. Але це трапляється досить рідко й не має серйозних наслідків.

Автор: Каверіна Вікторія Олексіївна — акушер-гінеколог, репродуктолог.

Медичні центри «Мати та дитина»: