Тернопіль має пишатися своїми “родзинками”

Файне місто має пишатися своїми “родзинками”, вважають експерти з Тернополя. Пам’ятники для міста - наче біжутерія для жінки. Такі прикраси можуть бути дорогими і дешевими, красивими і не дуже. Такі приклади ми й бачимо у Тернополі.

Політичні інтереси чи особисті амбіції не мають бути мотивом до появи у Тернополі будь-якого нового пам’ятника. Подібні рішення повинні ухвалювати фахівці, причому за згоди громади всього міста чи певного мікрорайону. Тоді у нас не буде “блукаючих” монументів, які часто своїм виглядом, м’яко кажучи, ледь нагадують оригінал, з якого зліплені. До такої думки дійшли експерти, які взяли участь у засіданні Громадської ради RIA.

- Треба розуміти, що ті пам’ятники ми робимо не тільки для себе, а й для прийдешніх поколінь, - каже Богдан Ваврик. – Тож варто думати про майбутнє Тернополя.

Порівняння пам’ятників із архітектурною біжутерією, яка має гармонійно вписатися в обличчя міста, до якого вдався Данило Чепіль, спершу викликало неоднозначну реакцію в експертів. Проте згодом вони таки визнали його влучність.

“Не чіпайте Пушкіна!”
Тема пам’ятників, як вважає Андрій Любецький, викликає внутрішній протест у душі мало не кожного тернополянина.

- Хтось хоче пам’ятник перенести, інші прагнуть ще якийсь встановити, - каже він. – Думок багато, і вони не є прагматичними. Спите і бачите якийсь пам’ятник – маєте садибу і ставте його там! Якщо хочете, щоб новий об’єкт з’явився у місті, то чому цим має перейматися міськрада - замість того, щоб вирішувати нагальні питання життєдіяльності міста? Чому втручається обласна влада? Витрачаючи свій робочий час нераціонально чиновники фактично тринькають наші гроші!

Усі експерти визнали, що пам’ятники у Тернополі є різного штибу, причому далеко не всі – псують імідж міста. Проте розташування їх наразі є дещо хаотичним.

- Це дуже добре, що молоде покоління підключає економіку, - каже Сергій Ткачов. – Вони починають рахувати. А майбутнє належить саме їм...

До речі, пан Ткачов помітив одну особливість Тернополя: найвидатніші сини та доньки нашого міста і краю тут не померли. Вони не могли реалізувати себе тут.

- Наша найбільша проблема, напевно, навіть не в тому, що ми хаотично ставимо пам’ятники, витрачаємо на них бюджетні гроші, - додає Лариса Римар. – Наша біда, що ми протестність, яку проявляємо з будь-якого приводу, спрямовуємо не в те русло.

Будь-який пам’ятник несе у собі більше позитиву, аніж сварки навколо нього, наполягає пані Римар. Просто обдумувати всі нюанси варто краще. Її підтримав Ярослав Пелехатий. Він нагадав, що набагато логічніше у місті виглядав би пам’ятник засновнику нашого міста, аніж людям, які з Тернополем зовсім не пов’язані.

- Ой, тільки не чіпайте Пушкіна, - вигукує Данило Чепіль. – Так, це якась надцята копія монументу в Санкт-Петербурзі. Але навіть її перенесення на вулицю Пушкіна може спричинити міжнародний скандал.

“Чому не в парку?”
За часів СРСР була традиція - до ювілейних дат вішати “дошки”. Тепер пам’ятники з’являються “під вибори” чи з інших, часто особистісних причин. Саме тому, на думку частини експертів, тернополяни неоднозначно сприйняли пам’ятник Незалежності.

- Його вирішили встановити рішенням міськради ще у 2001 році, - каже Данило Чепіль. – Теперішні депутати подумали і побачили той монумент біля Театрального майдану. Адже там відбувалося більше подій, пов’язаних із різними протестами та мітингами. Ну, тоді й переназвати місцину треба – на Майдан Незалежності. І таке цілком можливе!

Олег Мартинюк натомість запропонував подумати, чи не розумніше перенести монумент у парк Національного відродження. Наприклад, така грандіозна скульптурна композиція, на його думку, гарно виглядала б на місці фонтану.

- Образок ви де ставите? У куті, у найкращому місці в хаті, - парирував пан Чепіль. – У тій ямі не те середовище! До того ж, пам’ятник, до якого не ходять люди, - мертвий.

До речі, чиновник, який є архітектором за фахом, вважає, що вхід у той парк має бути окремою конструкцією. Наприклад, у вигляді велетенської арки, як це є у Вінниці.

Треба формувати другий центр
- Тернопіль розвивається, - розповідає Богдан Ваврик. – Так, територій бракує, місто затиснуте. Але як тільки буде 300 тисяч жителів, Тернопіль розділять на два райони. Оскільки колія ділить місто майже порівну, то з одного боку матимемо “Старе місто”, з іншого - “Нове”. Тому там теж повинен формуватися громадський центр.

Усі тернополяни, на думку експерта із будівництва, погодяться, що у сучасній центральній частині міста вже забагато пам’ятників. Тому думати слід про встановлення монументів, скажімо, на “Східному” та “Сонячному”.

- Особливо це стосується тих пам’ятників, які вимагають широкої перспективи. Того ж пам’ятника Незалежності, який має бути видно з усіх точок міста, - наполягає пан Ваврик. – У цьому плані дуже важливою у розвитку Тернополя стає вісь, що починається на бульварі Данила Галицького й асимілюється в алеї парку Національного відродження.

Експерт каже, що кращого місця для нової визначної монументальної скульптури, аніж там, де стоїть нині літак, на його думку та думку багатьох тернополян, немає.

- Той літак - в аварійному стані, - наголошує експерт. – У Тернополі часто бувають шквалисті вітри. Літак тоді починає вібрувати – просто махає крилами! Може настати момент резонансу і конструкція розлетиться. Може статися біда.

Тож експерт вважає, що треба замовити експертизу даного об’єкта. До того ж, громадська організація, яку він очолює, готова ініціювати опитування городян: “Чи підтримуєте ви встановлення пам’ятника Незалежності на місці літака?”.

- Літак прикріплений так, що якщо його і зірве, то він крутитиметься навколо своєї осі, - каже Данило Чепіль. – Крім того, та бетонна стріла настільки міцна, що демонтувати її коштуватиме мільйони. Власне, і технічної можливості реалізувати цей план наразі немає.

Відтак учасники Громадської ради запропонували створити музей військової техніки під відкритим небом. У ньому можна було б не лише танк чи гармату помістити, а й той літак.
- Треба вміти цінувати те, що ми маємо, мати почуття патріотизму, - підсумовує пані Римар. – Давайте будемо і себе поважати, і працю інших. Патріотизм це не тільки крики “Ганьба!” і “Геть!”. Нехай пам’ятники будуть тим, що нас гуртує.

Довідка
Питання пам’ятників та об’єктів культурної спадщини – у компетенції відділу охорони пам’яток, що діє при управлінні архітектури і містобудування обладміністрації (Ярослав Пелехатий). Крім того, працює обласна комунальна інспекція охорони пам'яток (Марина Ягодинська). Опікуються пам’ятниками також Спілки - архітекторів і художників. 
Нещодавно у міськраді створили окремий відділ – мистецтва і духовної спадщини.