Російські шовіністи вимагають “припинити антируську істерію”

Як ми вже  повідомляли, у Тернополі побили журналіста газети “20 хвилин” Антона Краснобаєва. За словами потерпілого, причиною агресії молодиків стала його фраза, що російську мову вважає такою ж рідною, як і українську. Після цієї фрази п’ятеро дужих молодиків накинулися на нього.

Інформація про цей випадок набула широкого розголосу та була розтиражована не лише регіональними, але й всеукраїнськими ЗМІ. Насамперед, інтернет-виданнями.

На жаль, часто інформацію про побиття журналіста, який, до речі, приїхав у Тернопіль з Луганської області, розповсюджують як ілюстрацію звірств агресивних націоналістів на Західній Україні. Зрозуміло, що, подані в “потрібному” світлі, такі повідомлення сприяють лише поглибленню розколу країни, зростанню негативних настроїв у мешканців Сходу та Півдня до “західняків”, особливо через призму останніх подій довкола “мовного” питання. Тож не дивно, що цей випадок почали використовувати різноманітні проросійські організації, які оклигали в Україні за час президентства Януковича та особливо активізувалися перед виборами. Лист однієї з таких “компаній” публікуємо дослівно, - пише ЗЗ.

Заява

громадсько-політичного об’єднання політичних партій та громадських організацій України «Євразійська ініціатива»

Вимагаємо припинити антируську істерію!

В даний час набирає обертів шалена антируська істерія, яка свідчить про її важкому внутрішню кризу в Україні.

У засобах масової інформації, з вуст опозиційних народних депутатів України, галицьких націоналістів, греко-католицьких і православних сектантів множаться заяви, що принижують не тільки гідність і честь громадян Україні, які розмовляють російською мовою, а й образи, які посягають на елементарні права людини і норми демократії.

Нагнітання європейськими ксенофобами етнокультурної та міжцивілізаційної напруженості в такій багатонаціональній країні як України – це спроба національних банкрутів звалити вину за помаранчеву Руїну на плечі руського співтовариства, що загрожує, по суті, розпадом Україні.

Формальним приводом для цієї ксенофобської компанії стало прийняття Верховною Радою України Закону «Про засади державної мовної політики», по суті, що зміцнює державний статус української мови, і декларує лише боязку спробу привести права громадян, для яких рідною мовою не є українська, у відповідність до положень Конституції України та міжнародного права.

В контексті Європейської Хартії регіональних мов і мовних меншин таких мов налічується на Україну вісімнадцять. Але метою масштабної провокації обрана тільки одна з них – російська.

Найпарадоксальніше, що російська мова зародилася більше тисячі років тому в Києві після прийняття Руссю православ’я і впровадження церковнослов’янської мови Кирила й Мефодія. Слов’янська єдність глибоко пов’язала українську і російську культуру не тільки нероздільністю їх спільності, історії та мовної ідентичності, а й приматом «матері міст руських» – столиці України – для історичного євразійства. Симптом страху перед російською мовою, не тільки «підриває» українську, а й позбавляє її майбутнього.

Організаторами та застрільниками антиросійської істерії є, в першу чергу, та націоналістична еліта Україна, яка завжди улесливо догоджала Заходу. Отримавши в 2004 році владу, вона виявилися неспроможною не тільки вивести країну з соціально-економічної кризи, але навіть забезпечити елементарний прогрес державної мови.

Однак, відсторонені народом від влади шляхом виборів 2,5 роки тому, політичні банкрути і сьогодні охоплені почуттям реваншу і жагою повернутися до державних посад. Утім вони і сьогодні не спроможні запропонувати хоч якусь тверезу програму підйому економіки України. Від почуття безсилля і злоби ці страждальці по «бідному українцеві» вирішили зробити винним у своїй бездарності російську мову.

І не дивно, що розпалюванням ксенофобських настроїв і національної ворожнечі, закликами до дискримінації, порушенням Конституції України та міжнародних зобов’язань України цими провокаторами, які не зустріли адекватної відсічі з боку посадових осіб, вкрай обурені прості люди всіх регіонів України.

Ми вимагаємо від органів влади захистити права громадян України, які говорять по-російськи. Потрібно негайно припинити цю антиросійську істерію! Галицько-українська агресія, старанна учениця деяких західних «національних демократій» не має жодного відношення ні до свободи слова, ні до української мови, ні до культурного прогресу.

Єдиним шляхом відродження нашого народу, незалежно від того, якою мовою говорять його представники, ми бачимо дорогу Євразійської інтеграції, шлях на входження України до Митного союзу, розвиток Єдиного економічного простору разом з Росією, Білоруссю і Казахстаном і надання російській мові статусу державної.

Партія “Київська Русь”

Партія “Русько-Український Союз (РУСЬ)”

Слов’янська партія

Партія “За Права Людини”

Громадська організація “Євразійська ініціатива”