У печерному храмі Тернопільщини є унікальна ікона, на якій Ісус із заплющеними очима (ВІДЕО)

Давньослов'янський печерний храм ІХ століття знаходиться на Тернопільщині у селі Монастирок Борщівського району. Унікальність його у тому, що в храмі знаходиться незвичайне зображення - чи не єдиний у світі образ Ісуса Христа, де він із заплющеними очима. 

А ще біля печерного храму є старенька церква Воздвиження Чесного Хреста - пам'ятка архітектури XVIII століття. У село Монастирок, розповідають місцеві мешканці, люди приїздять звідусіль, аби помолитись і одержати зцілення як духовне, так і фізичне.

Мальовничий куточок Поділля - село Монастирок на Борщівщині - свою назву отримало невипадково - перша письмова згадка про нього датується 1600 роком, якраз тоді, коли був заснований чоловічий монастир. Чимало місцевих селян у вільний від роботи час слухали тут проповіді отців-василіан. Це - келії, в яких жили монахи у XVIII столітті.

Згодом, у 1939-40 роках, на їх місці були облаштовані школи для дітей. Келії вважаються архітерною пам'яткою XVIII століття. А неподалік від них, в самому підніжжі печерного храму, знаходиться так званий "жертовний камінь" - кам'яна брила діаметром 4 м 65 см, на якій вирубано заглиблення у вигляді хреста. За язичницьких часів жерці-волхви під час обрядів приносили тут у жертву молоде ягня, його кров стікала у хрест. Здавна люди вважали "жертовний камінь" священним місцем.

- Була одна дівчинка, вона була з дитинства хворою на сліпоту, але їй десь там переказали, що є таке місце святе, куди вона могла би піти і, вмившись водою, вона стане зрячою. Віра в цієї дівчинки була настільки великою і глибокою, що вона дійсно відпитала це місце наше, прийшла сюди і от там є така заглибина у вигляді хреста, там збирається під час дощів, чи снігової води, там збирається роса, вода і вона помила собі тою водою очі і стала зрячою, - розповідає TV4 мешканка села Монастирок Борщівського району Галина Кубишин.

Багато легенд є і про печерний храм. Спершу, кажуть місцеві мешканці, там жили монахи-пустельники. Храм для них був одночасно і місцем проживання, і місцем поклоніння Богові. З побудовою монастиря вони переселилися у келії, а храм використовували як каплицю для молінь. Легенда розповідає - під час служб монахи помітили, як на стіні з'являються штрихи, вони обвели їх грудкою вапняку і побачили обличчя Христа. Печерний храм і сьогодні прикрашає образ Ісуса із заплющеними очима. У Монастирку переказують, що в різні часи ікону замальовували чим завгодно - крейдою, цеглою, фарбою, проте невдовзі вона самовідновлювалась.

Попри те, що дорога до села Монастирок дуже погана і нема автобусного сполучення, люди з вірою на духовне і фізичне зцілення приїздять сюди з різних куточків України та світу. Крім того, Монастирок приваблює туристів не лише печерним храмом та іншими святинями, а й неймовірно красивими краєвидами на долину річки Серет.