Штраф за лебедя — 1000 гривень — на Тернопільщині почався сезон полювання на качок і… браконьєрів

У серпні мисливці готують рушниці, набої, порох. Минулого тижня відбулося відкриття сезону полювання на водно-болотну та пернату птицю.

«Ліміт» на дичину

— Згідно із Законом України “Про мисливське господарство та полювання”, сезон полювання на пернатих починається 1 серпня, але молоді качки ще “не стали на крило”, тому наші районні організації перенесли його на два тижні, — зазначив головний мисливствознавець обласної організації УТМР Святослав Заклекта. — Триватиме сезон традиційно до кінця грудня, - пише Нова Тернопільська газета. Полювання дозволяється щосуботи і щонеділі у межах світлового дня, а в середу — з 16-ої години. 

Полювати на пернатих можуть лише ті, хто має державне посвідчення мисливця зі щорічною контрольною карткою, дозвіл на право користування мисливською зброєю і відстрільну картку користувача угідь. 

На Тернопільщині понад 8 тисяч осіб мають державні посвідчення мисливця, на пернатих полюють близько 5 тисяч. Мисливцям заборонено стріляти на відстані 200 м від населених пунктів, неприпустимо також користуватися зброєю у нетверезому стані. У нашій області дозволено полювати на норця великого, качок, лиску, курочку водяну, куликів, голубів та гусок. Найбільше мисливці відстрелюють качок (крижнів), які є наймасовішим видом у нашому регіоні. Щоб полювання не було стихійним, встановлені норми добування птиці за день: гусок — 3, качок — 5, лисок — 6, голубів — 10, курочок водяних — 4, норців великих — 2. Але рідко який мисливець здатен на такий “улов” — лише найспритніші і найфартовіші добувають за день три-п’ять качок та кілька лисок.

Штраф за лебедя — тисячу гривень

— Мисливець отримує відстрільну картку і як член товариства сплачує на період полювання добровільний внесок 200 гривень та законно добуває дичину, — розповідає Святослав В’ячеславович. — Якщо він дотримується правил, то не завдає шкоди природі. У полюванні нема нічого протигуманного, адже чоловік споконвіку був мисливцем, а дичина слугувала йому за їжу. 
Щороку перед відкриттям сезону полювання фахівці проводять облік дичини і встановлюють норми, дозволені для відстрелювання. На Тернопільщину прилітають близько 90 тисяч качок, 50 тисяч лисок, понад 40 тисяч диких голубів, понад 20 тисяч перепілок, 6 тисяч куріпок. До речі, на куріпок, як і на лебедів, заборонено полювати. Цікавий той факт, що через зміну кліматичних умов до нас прилітає все більше лебедів: ще десять років тому були одиниці цих птахів-красенів, нині — майже тисяча голів.
За свідченням Святослава Заклекти, трапляється, що окремі горе-мисливці відстрелюють лебедів або перевищують норми добування дичини. На злісних порушників “полюють” представники районних мисливських товариств, які відповідають за дотримання правил полювання. Штраф за незаконне добування одного птаха складає від 102 до 1020 грн., окрім того, потрібно ще сплатити збитки: за лебедя — тисячу гривень, за гуску — 500, за сіру куріпку — 500, за качку — 250, за голуба — 250 грн. Щороку в нашій області затримують понад 50 порушників. 

Полювання «обростає» понтами і втрачає традиції 

Мисливство — дороге задоволення. Тільки отримання державного посвідчення та внески складають 500-800 гривень у рік. Нині суттєво подорожчали мисливська зброя та боєприпаси. Так, якщо упаковка пороху п’ять років тому коштувала 10 грн., то нині — 100, один набій — від 3 до 5 гривень. За рушницю треба віддати від 200 до тисячі доларів, є й значно дорожча зброя. 
— Із кожним роком мисливство стає все більше популярним серед населення, але біда в тому, що пропадають традиції, — бідкається Святослав Заклекта, мисливець із 40-річним стажем. — Колись у родинах знання про полювання передавалися від батька до сина. Щоб стати мисливцем, потрібно було пройти два роки стажування зі старшими, а сьогодні достатньо скласти іспит в управлінні лісового та мисливського господарства, отримати державне посвідчення і мати зброю. На жаль, зростає кількість мисливців, які купують ці речі, тому існує велика небезпека від згубних дій цих осіб під час полювання. Колись ніхто не дозволяв собі, як це є нині, стріляти по воді чи у нетверезому стані, полювання було радше ритуалом, а не “понтами”.

До речі, м’ясо пернатої дичини — дієтичний продукт, відрізняється від м’яса домашньої птиці темнішим забарвленням і щільнішою структурою, містить більше білків і менше жиру, має своєрідний смак і аромат.
Глухар — один з найбільших за вагою представників пернатої дичини: самці сягають 4-6 кг, самиці — 2,5-3 кг. М’ясо смажать чи запікають із соусами.
Дика гуска має жорсткіше м’ясо і менше жиру, ніж домашня. Найчастіше її смажать чи запікають з різними соусами.
Куріпка — заповітна мрія кожного мисливця. Найчастіше полюють на білу і сіру куріпок. Маса білої — 600-660 г, сірої — 400-415 г. Холодне відварене чи смажене м’ясо додають до салатів.
Рябчик має середню масу 350-500 г. Після відстрілу тушку рекомендують витримати необскубаною 1-5 днів. Смолистий присмак і легка гірчинка, характерні для усієї пернатої дичини, найчіткіше виражені саме у м’ясі рябчика. Цей присмак за бажанням можна пом’якшити, протримавши підготовлену тушку 1-1,5 год. у холодному молоці. Рябчиків смажать, тушкують у сметані.
Дикі качки важать близько 1 кг, крижні — 2 кг. Качку зазвичай смажать цілою тушкою. Стару качку подають із гарніром — печеними яблуками, смаженою картоплею чи гречаною кашею.