Тернополянка, яку обікрали двічі підряд, стереже старовинний ліхтар

Тернополянка Оксана Дябло, якій протягом місяця двічі обкрадали помешкання (знаходиться в дачному кооперативі «Росинка», поблизу села Романівка), розповіла, як долає негаразди.

Першого разу злодії викрали побутові речі, але коли з’явилися вдруге, то забрали праски 19 століття.

"Принцип роботи був досить простий – верхня кришка відкривалася, в середину завантажувалося вугілля (інколи – деревне вугілля). Таку праску розігрівали вимахуючи нею вправо-вліво. При цьому повітря через отвори у прасці продувало вугілля і останнє розжарювалося". - Розповіла Оксана.

"Нас двічі обікрали цього місяця, але не думаю, що йшли саме по праски. Ще в колекції маємо старовинний ліхтар, яким зустрічали потяги, його залишили. Тобто, якби йшли за антикваром, то не забирали б інші речі, наприклад, переноски, інструменти, чи зарядки до телефону".

"Першого разу вирвали ковану решітку і видавили вікно. Наступного разу злодіям було легше, бо ми ще не встигли назад поставити решітку, то лише якимось чином видавили металопластикове вікно... Ці праски ми колись знайшли на горищі в будинку моєї бабусі. Вона корінна тернополянка, тобто ними користувалася ще моя прабабуся".

"Жаль, бо це була сімейна реліквія, служили нам для прикраси інтер’єру в помешканні, свого роду зв’язок поколінь. Мої діти дорожили ними. Не цікавилася, скільки праски коштують, якщо чесно. Йдеться не про матеріальну цінність цих предметів, хоча, одна була з гербом і в хорошому стані".

"Колись мій дідусь казав: "Не плач, коли загубиш, і не тішся, коли знайдеш". Такий собі дзен. Найцінніше для мене – це здоров’я моїх дітей, рідних. Звичайно, відчувається жаль, злість, але ніколи не впадаю у відчай, чи розпач. Треба жити далі, робити висновки: можливо покращити захисні елементи. Але каже мій чоловік, що немає такого замка, щоб злодій не відкрив.

Детальніше про цю історію у "ПроТе".