На Тернопільщині 112-річний дід так і не дочекався рекорду

У неділю, близько 14.00, в селі Кальне Зборівського району пішов з життя найстарший за віком українець Петро Лизан. У травні цього року йому виповнилося 112 років.  

Проте, незважаючи на увагу та обіцянки влади, дід Петро так і не дочекався офіційного визнання та сертифікату.

Народився Петро Павлович Лизан 12 травня 1900-го року у селищі Поморяни Золочiвського району Львiвської області. Біля того селища, на хуторі Загора, і пройшло майже все його життя. Лише останніх вісімнадцять років – після того, як впав і зламав стегно – мешкав у селі Кальне разом з донькою Ольгою та сім’єю онуки Марії. Однак від його колишнього місця проживання до нинішнього навпростець – зовсім близько, можна було й пішки ходити.

Пішки від Китаю та гектар за день

Багато що пережив дід Петро за свою більш ніж столітнє життя. В юності, демобілізувавшись з армії, йшов додому пішки аж від самого кордону з Китаєм, а це, як згадував довгожитель, шлях завдовжки в місяць і шість днів. Любив він розповідати і про зовсім незнайомих людей, які щиросердно ділилися скромним харчем, місцем для ночівлі і спрямовували до рідної Галичини.
Дві війни, революція, розвал імперій – звичайно, все те хоч якось, а відобразилось і на його, Петра Лизана, долі. Але від усіх глобальних перемін і перипетій завжди надійно оберігала маленька «фортеця» – рідна хатина серед зелених пагорбів. Дочка Ольга розповідає, що пан Петро ніколи особливо не цікавився і не переймався політикою.

А от важка сільськогосподарська праця була завжди чи не головною складовою всього його життя. Їй, як сам вважав, завдячував і своїм довголіттям. І на тракторі, і на тваринницькій фермі, і на буряках, і на плантаціях льону – скрізь трудився на совість, не покладаючи рук, від світання до смеркання. Кажуть, трави на сіно запросто міг за день більше гектара накосити. А ще ж і чималій домашній господарці давав лад. Словом – трудяга! (Хоч за важку колгоспну працю і заробив «аж»… мінімальну пенсію).

Приїзд начальства згадують з гумором

До речі, як розповіла внучка Ірина, ніякого документа-підтвердження вони від Книги рекордів України так і не одержали. А про приїзд з цього приводу різного рангу начальства згадують з гумором. Львівського губернатора, приміром, змушені були чекати цілий день, залишивши усі справи, бо ж спочатку повідомили, що буде зранку, а насправді прибув аж увечері, пише Місто. Ще й дідуся намучили, бо мусив годинами сидіти біля хати при повному параді.

Родичі та односельці були вражені його стилем життя. Чоловік був працьовитим, спокійним і невибагливим. У селі його вважали зразковим християнином, він не вживав алкогольних напоїв і не курив. Рідні припускають, що дідусь прожив так довго завдяки лагідному характеру, адже за все життя його ніхто не бачив розгніваним.

Загалом у Петра Лизана – четверо дітей, 10 онуків, 25 правнуків і один праправнук.

didus 112