“Вибачте… Я вас всіх люблю”: куля снайпера "прошила" тіло Василя Мойсея з Тернопільщини навіть крізь бронежилет

Василь Мойсей був мешканцем міста Луцька Волинської області. Народився у с. Зубрець Тернопільської області. На Волинь приїхав навчатися, бо тут живе його брат. Навчався в Університеті розвитку людини «Україна» у Луцьку на 4-му курсі. Був щирим патріотом, націоналістом. Мріяв про гідне майбутнє для своєї країни. “Краще вмерти вовком, ніж жити псом”, – це статус Василя Мойсея у соціальній мережі.

“Хотів трьох дітей мати: одне за тата, одне за маму і третє дитя для України”, - мрією загиблого Героя Небесної Сотні Василя Мойсея поділився його брат Роман Мойсей. Це йому довелося їхати до Києва, аби опізнати тіло Василя у морзі. Мав також вибрати фотографію, щоб показати людям, яким був його брат. 

Зупинився на світлині з Італії: Василь їздив туди провідати маму. І вона, й рідна сестра Василя, які давно жили і працювали в Італії, кликали його до себе. Але хлопець відповідав, що його Батьківщина його тут, в Україні. Роман каже, коли приїхав до моргу, брат усміхався так само щиро і широко, як на фото. Тільки очі його вже були заплющені. Пише Україна молода.

На Майдан Василь їздив із самого початку. Друг Крук – так його називали у Волинській сотні Самооборони. Останній раз він приїхав у Київ разом зі своїми побратимами в ніч з 18 на 19 лютого. Вранці 20 лютого на вулиці Інститутській отримав вогнепальне поранення снайперською кулею в грудну клітку. Хлопця не врятувало навіть те, що він був у цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі кровоносні судини. Друг Звіробій, Сергій Мерчук, який витягнув Василя Мойсея з бою, коли в нього потрапила ворожа куля, не стримуючи сліз, передав останні слова Друга Крука: “Вибачте… Я вас всіх люблю”. Помер у 17-й лікарні м. Києва.

22 лютого його тіло привезли до Свято-Троїцького собору міста Луцька. У неділю, 23 лютого, після чину відспівування у соборі Василя Мойсея проводжали до місця його вічного спочинку. Ліцеїсти з блакитно-жовтим стягом, волинське козацтво, духовий оркестр, молодь з квітами та вінками, священики, побратими Друга Крука з домовиною на плечах, рідні, друзі і майже двадцять тисяч лучан прийшли розділити горе сім’ї та віддати шану Герою України. Здавалося похоронній процесії немає кінця-краю. І знову ж Гімн у виконанні багатотисячного люду. І знову ж: “Слава Україні!”, “Василь – Герой України!”, “Слава Небесній сотні”, “Слава батькам!”. Перед стелою на луцькому Меморіалі слави рідні та близькі попрощалися із Василем Мойсеєм. Молодий, вродливий, встелений квітами, зліва на грудях – передчасна весільна квітка, а поряд, на встеленому червоно-чорним стягом вікові, – коровай. “Вася, братику рідненький, ти став героєм там, на барикадах, але якою ціною… Ціною власного життя. Я горджуся тобою, бо ти справжній патріот України, я люблю тебе, братику”, – написала сестра у прощальному листі. Вона не змогла приїхати на похорон, бо перебуває далеко на чужині і у неї народилася маленька дитина. З Італії прилетіла на останнє побачення з сином згорьована мати.

Поховали Героя на Меморіальному комплексі «Вічна Слава» в Луцьку.

Василю Мойсею був 21 рік…