18 січня - "Голодна кутя" або Другий Святвечір

Ось і добігають кінця тривалі зимові свята українців. Напередодні Водохреща - 18 січня за новим стилем - святкуємо "Голодну кутю" або другий Свят-Вечір.

"Голодною" кутю називають тому, що у цей день заведено постити. З самого ранку віряни нічого не їдять, потім влаштовують скромну Святу вечерю і далі утримуються від їжі, аж поки не освятять в церкві воду.
Вечеря повинна складатися лише з пісних страв – куті, вареників, узвару. Сідають вечеряти усією родиною, як зійде на небі перша зірка. Моляться, починають і закінчують трапезу із ложки куті.

У переддень Водохреща у церкві заведено святити воду. При цьому посудину з водою прикрашають квітами, які мають захистити від негараздів. Коли воду приносять у дім – господар повинен освятити кожного присутнього в оселі, а потім і саму оселю.

Вода, освячена у вечір Богоявлення, або ж як її інколи називають в народі «вечірня вода» – вважається більш цілющою, ніж власне вода з Водохреща. Вона, мовляв, здатна побороти всяке лихо та очистити від біди чи дії лихого ока.
Діти у цей вечір можуть щедрувати, бігати з піснями з дому до дому.
Завтра, 19 січня, українці святкують Хрещення Господнє – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу.

Традиція святкування Другого Свят-вечора на Галичині

В ряді західних регіонів України, зокрема, на Галичині «Голодна кутя» святкується як Щедрий Вечір. Знову, як і на Свят-вечір, намощують сіна на стіл під кутю і ставлять «дідуха» на покуття. Вносячи до хати сніп жита, господар віншує:

«Віншую вас з щастям, здоров'ям, з цим Святим Вечером, щоб ми в щасті й здоров'ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ — поки нам Пан Бог назначив вік!»
Перед вечерею батько «клячить» — стає на коліна перед образами і молиться Богові; за ним молиться і вся родина. Помолившись, батько сам сідає до столу і запрошує сідати всіх у хаті присутніх — як це було і на Свят-Вечір.
Дівчата в цей вечір ворожать: збирають зі столу ложки після вечері і йдуть на поріг тарабанити ложками — «де пес забреше, туди заміж піду!»
В цей вечір у Галичині діти щедрують. Звичай щедрувати в цей вечір тут дуже своєрідний і дуже неоднаковий.