"Я намагався змиритися з думкою, що собака вже загинула": нацгвардієць з Маріуполя зміг повернути свою чотирилапу напарницю з окупації (ФОТО)

В Харківські області несуть службу нацгвардієць Влад його чотирилапа напарниця – вівчарка Джеккі . Лише місяць тому вони вперше зустрілися після піврічного розставання у Маріуполі. 

Дивовижну історії порятунку молодого хлопця та його чотирилапої напарниці розповів "24канал".

Бійця "Нацгвардії" звуть Влад, йому 23 роки, він зараз працює в Харківській області.

Хлопець родом з Маріуполя, там він і служив. Після 24 лютого Влад став на захист України, він був на "Азовсталі". Під час одного із завдань нацгвардієць був змушений лишити свою собаку Джеккі на підприємстві.

Як розповідають журналісти, і хлопець, і бойовий собака дивом вижили: хоч і порізно, але вони змогли вийти з Маріуполя, хоча шансів на це було обмаль. Боєць разом із побратимами опинився в оточенні під час виконання завдання, а Джеккі лишилася на "Азовсталі".

Ситуація настільки загострилася, що ані повернутися, ані вийти з собакою він не міг, тому командування дало їм наказ виходити з міста, хто як зможе.

Влад пережив дуже складні часи: перевірки, блокпости та російські погрози "ямою". Йому допомогли цивільні люди, як і багатьом нашим військовим, щоб вони переодягалися й змогли вийти з того оточення.

"Як у мене з'явився зв'язок, мені вдалося зв'язатися зі своїми товаришами, яким я залишив свою собаку. Я дізнався, що в те місце, де вони були, прилетіло щось дуже важке – майже всі наші собаки загинули. Потім була частка маленької надії, оскільки сказали, що труп собаки знайти не можуть",– пояснив нацгвардієць.

Довгий період часу він думав, що собаки немає, але за кілька місяців його родині, а потім і йому самому зателефонували сусіди й сказали, що його собака знайшлася.

Джеккі сама прийшла додому, залізла в його ліжко і чекала на свого господаря там.

"Завод поливали з усього, що тільки вони мали. Я намагався змиритися з думкою, що собака вже загинула. Тобто вижити за тих умов – це було щось нереальне. Одного дня мені просто телефонує мама: уся в сльозах і каже, що Джеккі жива. Тоді просто не міг повірити, позаяк відстань між "Азовсталлю" та нашим домом – близько 15 км",– вказав військовий.

Передати собаку змогли лише за кілька місяців волонтери. Окупанти вважали її службовою та військовою, саме тому прискіпувалися до людей, які передавали собак такої породи. У вересні Влад зустрівся з Джеккі.

"Я заціпенів. Мені важко було рухатись, важко було дихати. Почуття провини перед нею зашкалювало. Але я думаю, що вона все розуміє. Як тільки я відкрив клітку – вона не витримала, почала скиглити. Тоді відразу впізнала",– поділився враженнями нацгвардієць.