«Нам відключили світло, зв'язок зник, води теж не було»: історія подружжя, якому вдалося виїхати з окупації до Тернополя та почати життя наново з компанією DELTA FOOD

Продовжуємо знайомити наших читачів з дивовижними історіями працівників компанії DELTA FOOD, яка напочатку повномасштабної війни прийняла рішення перемістити свої потужності з Гуляй-поля, де зараз проходить лінія фронту, до безпечного Тернополя. Разом із заводом переїхало чимало співробітників, серед яких і фасувальниця Неля та її чоловік Андрій, оператор. Сім'я розповіла, як розпочала нове життя та облаштувалася на заході України.

Раніше Неля та Андрій жили і працювали у невеликому містечку Пологи, що у Запорізькій області. Проте через тиждень після початку війни його взяли росіяни. Проживши 20 днів в окупації, Неля виїхала до Польщі, а Андрій залишився у Пологах майже до середини квітня. За словами жінки, чоловік не міг виїхати через матір, яка не хотіла залишати Пологи. Неля поділилася спогадами про життя в окупованому місті:

«Нам відключили світло, зв'язок зник, води теж не було. Ми перебралися жити на дачу, бо там була пічка. У магазинах та аптеках з перших днів війни вже нічого не залишилося. На початку березня були сильні обстріли. Підприємство, де працював чоловік, теж у перші дні розбили. Ми ще їздили до мене на роботу, щоб врятувати рибок з акваріума.

Хліб завозили лише до одного магазину і за ним доводилося стояти у черзі. Комендантська година починалася о 4-й годині дня. Люди закривали ковдрами вікна, щоб не відсвічувати, бо росіяни ходили вулицями, адже іноді були чутні автоматні черги під вікнами.

Коли були сильні вибухи, ми спускалися до підвалу. Найстрашніший день був 7 березня. Місто сильно бомбили. Тоді ми дізналися, що окупанти розстріляли машину наших знайомих.

Вулицями їздили величезні колони російської техніки. Швидко їздити та ходити не можна було, інакше стріляли. У деяких районах росіяни ходили по квартирам, шукали тероборонівців».

Неля розповіла, що, коли мати її чоловіка погодилася виїхати, він залишив Пологи та перебрався у Запоріжжя. Чотири місяці пошуку роботи не принесли результатів. Тоді Неля випадково дізналася, що знайомі переїхали до Тернополя та влаштувалися на виробництво у DELTA FOOD. Вона зателефонувала туди, після чого Андрія прийняли на роботу, проте чоловік вирішив дочекатися Нелю з Польщі, щоб вирушити у нове життя разом.

«Я повернулася з Польщі, адже здавалося, що ситуація в країні більш-менш стабільна. Я відчувала себе у безпеці за кордоном, і допомогу я отримувала, проте на душі завжди було якось тривожно. Крім того, я б не хотіла, щоб чоловік їхав у Тернопіль сам. А ще йому від фірми надали сімейну кімнату у гуртожитку. Це підкупило, адже на допомогу від ООН не орендуєш квартиру у Запоріжжі. В кінці кінців я також вирішила влаштуватися на роботу у DELTA FOOD», - ділиться фасувальниця.

Так у подружжя розпочалося нове життя в місті Тернополі.

Неля каже, що потрапила на такий завод вперше. Їй було цікаво дізнатися та побачити на власні очі, що таке виробництво, де виготовляється майонез та гірчиця. До знайомства з DELTA FOOD жінка 16 років пропрацювала секретарем, тож спочатку було дуже незвично.

«Подобається, що співробітники заводу можуть купляти продукцію, яка там виготовляється, за вигідними цінами. А ще у нас є безкоштовне довезення з дому до роботи та навпаки - це зручно та економить кошти», - розповідає фасувальниця.

Нелі та її чоловіку дуже подобається Тернопіль. У вільний час подружжя прогулюється центром міста, у парках та біля озера.

«Приємно бачити, що будівництво багатоповерхівок не припиняється навіть під час війни. Це дарує надію на краще. Але стає дуже сумно, коли ми дізнаємося, що домівки нашого рідного міста з кожним днем заселяються росіянами», - підсумувала жінка.

Тішимося, що наше місто, а саме таким для нас стало місто Тернопіль,стало прихистком, як для людей, які вимушені були тікати з зони бойових дій, так і для бізнесу, як от виробництво DELTA FOOD.

Життєстверджувальні історії інших працівників DELTA FOOD читайте далі у нашому спецпроєкті.