Врятували новонародженого хлопчика з Тернопільщини, який через вроджену ваду не міг їсти

Михайлику з Тернопільщини - всього 3,5 місяця. Через вроджену ваду у нього виникли проблеми з харчуванням. Перший місяць хлопчик їв через зонд, далі міг їсти лише через пляшечку.

Хлопчик - неймовірний веселун, він усміхається попри всі труднощі, які випали на його долю. Він - восьма дитина у сім'ї, має 5 сестричок і 2 братиків, усі дітки в цій родині здорові, лише Михайлик народився зі складним незрощенням губи, піднебіння і ясен.

Тато залишив родину і пішов воювати, тож шукати рішення довелося Михайликовій мамі самотужки. Зі складним дефектом вона потрапила до Міжрегіонального центру дитячої щелепно-лицевої хірургії, який працює на базі "Охматдиту". Тут Михайлика підтримували від народження: лікарі вчили маму хлопчика годувати малюка, клеїти спеціальні тейпи, щоб підготувати тканини до операції і доглядати за ротиком.

Маленького пацієнта прооперували кілька годин тому львівсько-філадельфійська команда хірургів. У Львові саме перебуває провідна американська спеціалістка з розщілин, щелепно-лицева хірургиня з Children’s Hospital of Philadelphia (США) з командою. Разом з львівськими колегами з Центру вони зробили малюку складну операцію за новою методикою.

У перший етап Михайлику виправили губку, далі закриють дефекти піднебіння і ясен. Раніше хлопчику було важко їсти, перший місяць він їв через зонд, далі міг їсти лише через пляшечку. Щоб він вчився розмовляти, йому треба виправити дефект піднебіння, тоді хлопчик зможе опанувати звуки. Михайлик стартував у нове життя, перша операція дала йому шанс виправити дефект, який був помітним.

Він сміється на весь коридор, наче й не було складного втручання.

"Наш Михайлик - такий, він завжди багато сміється, особливо коли до нього хтось говорить. Двоє менших діток проводять з ним багато часу, щось йому розказують і у відповідь він голосно сміється, вони добре розуміють одне одного. Вдома синочок регоче на всю хату, а в лікарні Михайлик сміявся навіть коли йому брали кров з вени, здивував своїм сміхом анестезіологиню, коли вона прийшла перед операцією його послухати.

То наш ангелочок, наш зайчик, дуже любимо нашого найменшенького, бо найбільша підтримка для хворої дитини - це любов, вона допомагає малечі одужувати. Він віддячує тим самим. Якби не моя дитина, не знаю, що би було зі мною", - каже мама, вкладаючи малюка.